Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“На сполох б’є душа моя хоробра…”

На сполох б’є душа моя хоробра.
Гримучий світ зачаєно примовк.
Зосталася у мене
третя спроба –
хистка, як доля, як останній крок.

У ній – мої надії не убиті,
мої поразки і важкі літа.
Усе життя я ждав цієї миті:
така близька вершина золота!

Пекучий трунок пізньої покути
мене проймає хмелем боротьби.
І я встаю, спішу себе жбурнути
на хвилю шани чи на дно ганьби.

Душа затята полум’ям вирує.
Для відступу одрізані путі.
Можливо, у напруженні помру я
на взятій, на останній висоті.

Можливо, тінь огуди вузьколоба
впаде на буйну голову мою.
Та є ще, є у мене третя спроба.
І я встаю востаннє.
Я – встаю!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

“На сполох б’є душа моя хоробра…” - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО