Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПРИТЧА ПРО ВІДОМОГО БРЕХУНА Й МУДРОГО ЧАКЛУНА

В телевізорі – художній свист,
Виступає знаний кар’єрист.

Словеса, немов павук, снує,
Вчить, щоб одягтись у “своє”.

Вихваляє добрі гумаки,
Сам же – денді панської руки.

Піджачок на ньому – ну, пробач, –
З біржі потойбічної ловкач.

Видно, що в Парижі був брехун,
Бо увесь він, наче в сріблі струн.

Модний, посмугований навскіс,
Ніби від в Діора змалку ріс.

В телевізор глянув чарівник
І від невдоволення поник.

Як не крикне: “Годі лити грязь,
Зараз же сюди мені вилазь!”

Вийшов той із ящика, мов гном,
Закрутився чорним тарганом.

– Я не буду більше, відпустіть,
Я брехав так просто, мимохіть!

– Відпустити? Ні, не те, олже,
Скинь усе, що на тобі чуже!

Роздягнувся гномик догола –
Ну й печальний вигляд у брехла…

– А тепер куфаєчку вбери,
Повертайся в скриню – й говори!

1985

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

ПРИТЧА ПРО ВІДОМОГО БРЕХУНА Й МУДРОГО ЧАКЛУНА - ПАВЛИЧКО ДМИТРО