ПРИСВЯТА

Related posts:

1. “Не сміє бути в нас страху..” + *** Не сміє бути в нас страху І жадної тривоги. – Чому? Бо ми є лицарі грізні Залізної Остроги! […]...
2. “Одна умова є між нами…” Одна умова є між нами: Якщо ти мій надійний друг, Умій прийняти грізні злами, В яких скресає вільний дух. Не […]...
3. ПРИСВЯТА М. А. У твоїх покоях сутінь, Синя сутінь звідкись з України, І журбі в них так безпечно… Його образ, буряковий […]...
4. “Посипав з хвої світлий пил…” Посипав з хвої світлий пил. А зір – замало. І ріща із останніх сил мені палало. Я миттю переплив ріку […]...
5. ПРИСВЯТА Д. Чередниченкові – редактору моєї першої збірки з нагоди 30-ліття невиходу в світ Не вийшла в нас збірка ні перша, […]...
6. 1. ПРИСВЯТА Тут все з дитинства серцеві знайоме. Все, як було колись, воно моє, але між брів лягла тривожна втома, та, що […]...
7. ПРИСВЯТА Я туго ріс. Тож не дивуйте їм, Тим недосвідченим, невправним звукам,- Таким беззахисним, таким безруким Я був тоді на торзі […]...
8. ПРИСВЯТА Ясно, чому так не любиш чути цих слів із смітників, а не словників – це той бруд, який щодня підмітаєш […]...
9. ПРИСВЯТА Л. Гантові Красі на славі не знайти пісень. Хоч я від ранку в захваті блукаю, Не в’ється ладан зельного розмаю, […]...
10. БРАТИ Свою землю, далеку, святу, Не забудем до згуби. Як матроси в чужому порту, Ми тримаємось купи. Став і я чомусь […]...
11. ЛЕЖАТЬ, ЯК ВЕЛЕТНІ Лежать, як велетні покійні, Шо згинули в тяжкій борні, Лежать грізні, однак спокійні – В якімсь містичнім вічнім сні. В […]...
12. ПРИСВЯТА ОДНОМУ З ШЕВЧЕНКІВСЬКИХ АВТОПОРТРЕТІВ На “Автопортрет”: Офорт. 1860 Гортаю життя – мов недбайлом написану Розторгану книгу – се я чи не я? Ховаю під […]...
13. КАТОРЖАНИ У сірих бушлатах, німі, як раби, Голодні, знесилені, гнані, Ми зносим нестерпне знущання, аби Сконати у тому знущанні. Невладний над […]...
14. “Коли останнє відцвіте суцвіття…” Коли останнє відцвіте суцвіття І доля зрадить моряку в плавбі, Все до останку ми залишим дітям – Одну лиш пам’ять […]...
15. Коли потяг у даль загуркоче Коли потяг у даль загуркоче, пригадаються знову мені дзвін гітари у місячні ночі, поцілунки й жоржини сумні… Шум акацій… Посьолок […]...
16. НАСТУП Та земля, що ставала раєм, Потопає в пекла вогні. Ми четвертий день наступаєм, Ми голодні чотири дні. Та не треба […]...
17. Із збірки “СУМНІ ІДЕМ”УКРАЇНІ Що кривавих пісень Тобі в жертву не ніс, А беріг їх у серці на дні, Що вінків не сплітав з […]...
18. Магнолії лимонний дух Магнолії лимонний дух, Солодкі мрії олеандри… А в небі огненні гранати, і мислі зоряно цвітуть… О, моря гул! О, моря […]...
19. ГАЛЛИ О, невмолимі скам’янілі дні! Міцна рука над людьми і богами! …Чигає там, у сірій далині, Лягає горами за нами. Ми […]...
20. “Слова, що прості і суворі…” Слова, що прості і суворі, Як велич того Різдва, Що нас у горінні, не горі, Порвало і ще порива. Товаришу […]...
21. “Я стою на кручі…” Я стою на кручі – За рікою дзвони: Жду твоїх вітрил я – Тінь там тоне, тінь там десь… Випливають […]...
22. САЛЮТИ МИРУ В дні травневі, мріями багаті, Коли щастя хлюпає з пісень, Ми щороку зустрічаєм свято – Перемоги радісної день. І встають […]...
23. ОДИН ОДИН Число Що Манить Все Мою Уяву Йому На Славу Вірша Пишу Я. Не два Не три Не п’ять Не […]...
24. КОЛИ Я ХМЕЛЕМ ПОВІТРЯ ВПИВАЮСЬ Задоволений життям, я щойно сміявся, радів, як дитина. Та пронизав мене смертельний холод. Саме тепер, коли я хмелем повітря впиваюсь, […]...
25. 5. Вечір із прабабкою як я мала п’ять років у нашій комірчині поселився маленький чорт я носила йому їсти говорила з ним бувало коли […]...
26. ДОЛЯ СУФЛЕРА Карає доля сивого суфлера, на вічні муки він себе прирік: щодня талантами відчиняє двері, а сам не може стати на […]...
27. “Чим глибша людина, мій Друже…” Чим глибша людина, мій Друже, – Тим більше спроможена страждати: Бо приязнь – неначе відкраяти Окраєць свойого “я” й прийняти […]...
28. ЗАСУЖДЕНИМ Як ми можемо жити, сміятись і дихать? Як могли ми чекати – не битись, а спать В ніч, коли у […]...
29. “Мабуть, я їду вмирати…” Мабуть, я їду вмирати На Україну додому. Знімуть патрони й гранати, Передадуть другому, Мене ж поволочать за ноги, В окопі […]...
30. В РОЗМРІЯНЬ БОЛІСНІЙ ГОДИНІ В розмріянь болісній годині, Як смерк прислонить сонні гори,- Вітер з травою в полонині Веде таємні розговори. В розмріянь болісній […]...
31. СІЛЬСЬКИЙ СОНЕТ (З зимових спогадів про літо) Хвилюється широкий лан зелений, Волошки, ніби зіроньки, блищать, На тонких стеблах крапельки студені Минулого дощу […]...
32. “Всі враз!” – Як розрив гранати…” “Всі враз!” – Як розрив гранати, Як гострий короткий стріл Мов меч, що руба навпіл, Десь тяжко брязнув об грати. […]...
33. ЗОЛОТІ СТРУМКИ Золоті струмки розлилися. Червоного золота повні. Із ланів біжать, Із ярів гомонять, Із гір течуть, Аж до моря чуть… Течуть […]...
34. ДО МУДРЕЦІВ Герой – мов буря, що зірвав покрівлі, як відсіч злому ворогу давав, та згинув сам у боротьбі нерівній, як метеор […]...
35. СЕРЦЕ МУЗИКИ Пам’яті М. Лисенка І Серце музики спинилось… Чуєте – серце музики! Серце, що ритмами билось, Вже заніміло навіки. Ох, як […]...
36. “Подивлюсь на Бережани…” Подивлюсь на Бережани: В сірій мряці – світлі лиця, Тінь від Лепкого Богдана На старенькій кам’яниці. Тут Шашкевичеве слово П’є […]...
37. 1933 – 1939 Д. Д. Наближається спогадів повінь… В. Сосюра Незнаний нам початок і кінець, Не розуміємо таємну віру, Коли жаття сплітає у […]...
38. СОННИЙ ДЕНЬ Безтурботність і світлий спокій… Сонний день всі думки придушив, Не шумлять дерева високі, Теплий мох підбирає кроки, І крім нас […]...
39. З “ЄВАНГЕЛІЇ ПІЛЬ” Знову Біблія літа розкрила Сторінки заколосених піль. Легкий вітер напружує крила Гнати леготом золото хвиль. Все забув: мої смутки і […]...
40. Кримські відгуки I. IМПРОВIЗАЦIЯ В гаю далекiм, в гущавинi пишнiй, Kвiти гранати палкi розцвiтають, Мов поцiлунки палкi на устах Iншим палким поцiлункам назустрiч, Мов […]...