ГОТИ
Похмурий день зачаївся в туманi.
Над бродом ржуть, полохаючись, конi.
Мiй меч бренить, та чую, що на гранi
Мене не зрадять крицевi долонi.
Учора твердо так, без повороту
Промовив: нi, суворий до останку.
I цiлу нiч пiд бурю i пiд сльoту
Процiлував я оп’янiлу бранку.
Хай анти ждуть за рiчкою в туманi,
Мене не зрадять крицевi долонi.
I тiльки образ голубий на гранi
Не осiнить мої гарячi скронi.
(3 votes, average: 4,00 out of 5)
Related posts:
- “По хліб шла дитина – трояндно!..” По хліб шла дитина – трояндно! : тікайте! стріляють, ідуть. Розкинуло ручки – трояндно… Ні бога, ні чорта – на […]...
- ПРИГАСИ МЕНЕ ГУБАМИ як свічу – розлітаюсь врізнобіч – врізнобіч лечу. І свічу врізнобіч. І зі світлом своїм бавлюсь. Пригаси мене губами – […]...
- Мої долонi, наче двi iстоти Мої долонi, наче двi iстоти. Любов’ю переповненi слiпцi, На нiжний дотик вiдкривають – хто ти… Вiдчуй же душу у моїй […]...
- “Ждуть нас тучі неминучі…” Ждуть нас тучі неминучі, Непривітний жде нас час; Ждуть нас бурі, дні понурі, Темні тюрми ждуть на нас. Та ніщо […]...
- “Гнуться високі тополі…” Гнуться високі тополі З вітром буйним до землі; Гнуться народи в неволі, Вічно блукають у млі. Не нарікають на долю […]...
- “Друже, були Ви колись…” Друже, були Ви колиось Над озером Гарда в бурю? Чи об’явилися Вам Доломіти в світанковім сяйві, Схожі на хризоліт? Чи […]...
- “І десь надійшло на останку…” І десь надійшло на останку Холодне і темне: прощай! Минаю будинок Держбанку, Мене обминає одчай. Даремне змагання – схилиться. Впевнять: […]...
- Зі збірки “ПЕРСТЕНЬ І ПОСОХ” (1972)”Будівлі дні ніхто не вирішив…” Будівлі дні ніхто не вирішив, В очах від Вавилону – чорно. На каторзі жорстоких віршів Так тяжко душить слово-жорно. Все […]...
- НЕВІДОМИЙ Він лишився один. Він стояв до останку. Розстріляли його ім’я за селом на світанку. І далеко від дому крізь планету […]...
- НАД МОРЕМ Похмурий, гордий кобзарю, Море понурих дум! Шумом летить попід хмару Рокіт розгойданих струн. Ні, то не Чорне море, Не біла […]...
- ДНІ НЕМИНУЧІ Ждуть спереду моторошності дні – Дні неминучі. Горіння, зимність витримати мені Страшнії бучі. Я надіну, надіну на груди міцні Сталевий […]...
- ВЕСНА В ТЕХНІКУМІ У весни така уже тематика, Що дівчатам просто залюбки Готувать екзамен з математики В тім саду, де вчать і юнаки. […]...
- ВЕСНА На зими нескінчену поему Упала, розтала веснинка – Перша тема На останню білу сторінку. Іду поважний, похмурий і мрію Про […]...
- ТРАВА Морочить марево над степом, омани павутиння тче: після грози трава у небо рікою синьою тече, і вишумовує під хмари, й […]...
- ПОЇЗД Поїзд мене забере: крізь прочинені двері, не зупиняючись, тихо мене забере, і в вагоні легкім, як Андріївська церква Растреллі, ми […]...
- ЧОМУ ТАК РОЖІ ПОСУМНІЛИ? Чому так рожі посумніли, Скажи, скажи, чому? Чому квітки в траві змарніли,- Чи осінь ждуть німу? Чом пташка жалісно співає […]...
- “Приїде, побуде – як сонце, сяйне…” Приїде, побуде – як сонце сяйне, І душу овіє чуття неземне. Посидим удвох, поговорим – і все, І поїзд за […]...
- “І знов мені не привезла…” І знов мені не привезла Нічого пошта з України… За грішнії, мабуть, діла Караюсь я в оцій пустині Сердитим богом. […]...
- “Під вечір виспів благодатний день…” Під вечір виспів благодатний день, Налитий сонцем, мов бджолині соти. Він був як рік (коли сидиш як пень), Він був […]...
- ХРЕСТ І тут у горах хрест! От край проклятий! Куди не глянеш, Бог на хресті розп’ятий. Знання нема, а крізь безодня […]...
- ГЕРОЇЧНЕ Пам’яті Олени Теліги Весела, глибока, як гарна ріка, Весняно така ж бунтівлива, У вирах життя її доля стрімка Неслась молода […]...
- ВЕРНИГОРА Коряк горілки миттю випивав У вільний час козацького спочину, Жував цибулю, сушену рибину І непробудно, як убитий, спав. Коли ж […]...
- БУРЯ Долго не сдавалась Любушка-соседка, Наконец шепнула: “Есть в саду беседка, Как темнее станет – понимаешь ты? ..” Ждал я, исстрадался, […]...
- Лівим берегом живучи Юркові Бедрику лівим берегом живучи правим берегом накриваючись чи буває що на плечі відбиваються лапи заячі озираєшся – а ніхто […]...
- БУДІВНИКОВІ Ще прийде він, не архітект – поет, Старих будівників твердий нащадок, У білий мармур сходів і площадок Оздобить кожний прияр […]...
- “А затишок співає, мов сирена…” А затишок співає, мов сирена. Не треба воску, я не Одіссей. Вже леви ждуть, і жде моя арена. Життя, мабуть,- […]...
- “Холодне море, день похмурий…” Холодне море, день похмурий, Пісками вкритий берег бурий. Справляє сірий бал сльота, І нудить світом самота. Куди не глянеш – […]...
- Сади будинків – цегляний едем Сади будинків – цегляний едем, де лагідно мовчать скульптурні звірі, де ранні позивні тремтять в ефірі,- ми їх на мову […]...
- ПАМ’ЯТІ ІВАНА КОСИНІНА завертай мене боже додому там дівчата як писанки гарні там лубка на огризку лубкому намалюю під муром каварні там химери […]...
- “Коли останнє відцвіте суцвіття…” Коли останнє відцвіте суцвіття І доля зрадить моряку в плавбі, Все до останку ми залишим дітям – Одну лиш пам’ять […]...
- ЧОВЕН Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна, Мов диття, цікава, шепче і розпитує вона: “Хто ти, човне? Що шукаєш? Відки […]...
- ТАЙНА ТАНЦЮ Я в бурю кинув білу хатку, В завію, в крутінь білосніжну. За мною ладкали колядку Блискучодзвонну, прудкобіжну. А сніг мої […]...
- ДУБНО Відкриті дубові ворота Фортечного міста старого… І вийдуть дівчата навпроти – Мов квіти сипнуть на дорогу. Від світлих будов цих, […]...
- ЗИМА Кравці лисицям хутра шиють, вітри на бурю грізно трублять. О боже, стережи в завію і людські, і звірячі кубла. У […]...
- “Весь світ – це музики руда тверда й сувора…” Весь світ – це музики руда тверда й сувора. Руда – повітря я полум’я, вода й земля. В первісній цій […]...
- “Отак нізащо посварились…” Отак нізащо посварились. Похмурий муж. Сумна жона. А за вікном така весна, Аж солов’ї співать втомились. Гортає він “Футбол-хокей”, Вона […]...
- МАРІЇ ЛИПІ Нехай світ радіє, Що серед людей Були Ви, надіє Сердець. Це ж Ваші жіночі очі Кохали батька і сина,- І […]...
- ПІСНЯ ЖІНКИ Як зливу слів, як бурю кіс, ридання розпустила : де гострий зір, де сміх шорсткий, де муж, що я любила? […]...
- ТРОФЕЇ Мій кожен день довершує звитягу! І кожне слово зроджує трофей! Для серця й мозку вибраних людей Підняв я стяг навснаженого […]...
- СЕЛО У цьому селі я давно не бував, І ось повернувся з літами: Занедбаний клуб, і запущений став, Поля заросли бур’янами. […]...