СПІЛКУЙТЕСЬ, ЛЮДИ!
Я ще не весь об’їздив світ!
Не був у Римі, в Сан-Франціско,
Не бачив нив індійських цвіт,
Не був у Польщі, хоч це й близько.
Не пив з чілійцями вино,
Не був на Темзі,
У Малайї…
Та скрізь я буду! Все одно!
Життя моє лише світає!
Іду в потомках парижан, –
Мене взнаєш ти, Сен-Жермене?
Я – інтурист,
Нехода Йван…
Волошок цвіт в очах у мене…
Моя домівка – на Дніпрі…
Іду своїм упертим кроком
На Луврський міст, у Тюїльрі, –
Усе вбираю жадним оком!
Все хочу взяти, що не встиг,
Весь білий світ пізнати хочу…
Того не вичитати з книг,
Що сам на власні бачиш очі.
Спілкуйтесь, люди! В добрий час!
Як подружить нам? Дуже просто:
Ми будем їздити до вас,
Ви – приїздіть до нас у гості.
Хай буде дружба між людьми!
Хай усмішки сіяють щирі!
Сусіди ж по планеті ми,
А жить сусідам треба в мирі!
Хай лине пісня, квітне сміх;
Невже ми сонця не поділим?
Нам сонця вистачить для всіх –
Червоним, чорним людям, білим!..
Навік хай звикнуть війни злі!
Хай кожен любить землі отчі
І хай на власній на землі
Живе собі, як сам він хоче –
У себе дома, у сім’ї,
В своїм дворі, в своїй державі…
Коли співають солов’ї,
Хто спів забороняти вправі?
У світі – тисячі доріг…
Хай ходять ними, їздять люди,
І цей мій шлях, що в світ проліг, –
Нехай він шляхом дружби буде!
Париж, 1956
(1 votes, average: 5,00 out of 5)