НАВІКИ ПОРІДНИВ НАС ЛЕНІН
Я – українець. Над Дніпром
Стоїть в саду вишневім хата,
Кущі калини під вікном,
Криниця, журавель з цебром,
І скибка місяця щербата…
Там я родивсь під спів зозуль,
Під блиск пожеж, а не лампадок…
Батрацька свитка, посвист куль,
Що в мене посилав куркуль, –
От все, що я дістав у спадок!
Мені рука Пролетаря
Дала у вічне володіння:
Заводи, землі і моря!
Багатим став віднині я
Із покоління в покоління!
Жовтнева іскра – час не стер!
Палахкотить в моїй краватці,
Я не батрак вже – піонер!..
Та іскра буде відтепер
Із роду в рід передаваться!
Я – українець. З юних літ
Мене пісень навчила мати,
Які чарують цілий світ!
З них народився “Заповіт”,
Що закликав кайдани рвати!
Ми їх порвали! Покотив
Дніпро у море кров ворожу –
Кров коронованих катів!
Родину здружених братів
Поставив Ленін на сторожі
Моєї рідної землі,
Здобутої моєї волі…
Хліб-сіль у мене на столі
Для вас, народи-ковалі,
У кого на руках мозолі!
Я – українець. Щедро ми
Для друзів одкриваєм душу,
Гостинно стелим килими…
А ворог перед ворітьми –
Б’ємо його, трясем, як грушу!
На Україні, в тім краю,
Де сяють зорі Дніпрельстану, –
Коріннями віків стою!
Я славлю Партію свою,
Свою Вітчизну нездоланну!
Я – українець. Краю мій,
Та як же можна не любити
Дніпра в замрії голубій,
Донецький степ, морський прибій,
Спів вечорової трембіти?
Я – українець. З молоком
Своєї матері, з колиски
Я мову взяв, що за селом
Шуміла житнім колоском
Біля тополь, біля берізки…
Я – українець. Мій народ,
Миролюбивий і хоробрий,
Уже сягнув таких висот!
Немає в світі перешкод,
Що затуманили б нам обрій!
Нас розпинали на мечі,
І важко нам було, і гірко..
Я славлю дружби кумачі,
І автомат свій на плечі,
Й тебе, моя Кремлівська зірко!
Я – українець. Я горджусь,
Що я люблю усі народи:
Вірменію і Білорусь.
За волю всіх людей борюсь,
Без них – нема й мені свободи!
Я – українець, друг і брат
Усім, хто з ленінським знаменом
Воює мужньо, як солдат,
На нашім боці барикад!
Хто проти них, той проти мене!
Я – українець, ти – грузин,
По мові ми – різноплеменні,
Та стяг у всіх у нас – один!
Чи син Дніпра, чи Волги син, –
Навіки поріднив нас ЛЕНІН!
Київ, 1961
(1 votes, average: 5,00 out of 5)