НАД ПАМІРОМ
Таджикистан, красунь Памір!
Звелися снігові вершини,
Шапки одягши набакир…
Який тут простір,
Воля,
Шир!
Яке привілля для людини!
Перелітаємо хребти, –
Гіссарський кряж. Памір – під нами!
Очей не можу відвести,
Дивлюсь на гори – з висоти!
В долинах – ріки з валунами;
Між диких урвищ і шпилів –
Хатки, немов орлині гнізда…
Хто вам, горяни, повелів
Селитись тут? Нема ж полів, –
Бескеття, прірви, даль гориста,
Безладдя скель та вітру гул…
Ні, бачу он шматочки поля, –
З долин приносять люди мул!
Нехай біда стоїть впритул,
Та головне в людини – воля!
Через гористий океан
Летить літак.
Хмарки і вітер…
Хмарки прослалися на лан…
Йдучи в твій дим, Таджикистан, –
Об килим хмар я ноги витер!
Душанбе, 1954
(2 votes, average: 4,00 out of 5)
Related posts:
- “Океан не випити до дна” Океан не випити до дна. Вічність є одна, лише одна. То чого ж я зморено тремчу, Коли бачу спалену свічу? […]...
- “Чайки сідають на воду…” Чайки сідають на воду, Креслять блакить ластівки. Добру віщують погоду Скупані в сонці хмарки. Далі ясні і просторі. Спокій – […]...
- ЯРОСЛАВНА не знаю як прочитати залізний степовий запах скигління чайки багрець неба ось айва б’є поклін землі дрижить струна? тятива? де […]...
- “Щодень по-іншому мені…” Щодень по-іншому мені Світає небо у вікні, Долини, схили, косороги Такі ж і не такі, як вчора. І як завжди, […]...
- ОЙ, ТРЕМБІТИ, ГРАЙТЕ ЛУНКО (Під коломийки) Ой по горі, по горі Гонять вівці вівчарі. Гой-гай, хлопці, грай, Прийшла воля у наш край! А по горі Горяниці […]...
- БУЛО, БУЛО “…червоні барони” Л. Кучма …У мене сад, ще й з пасікою сад, У мене став – зітхають, що краса… Я […]...
- О чем писать? О чем писать? На то не наша воля! Тобой одним Не будет мир воспет! Ты тему моря взял И тему […]...
- “Тут чую час: він в гіллі шелестить…” Тут чую час: він в гіллі шелестить Надовкруги Острозької твердині, Він загусає в стінах, з перекрить Бринить у голосі робочої […]...
- ОДА КОНСТИТУЦІЇ Робочий я чи селянин, – Мій край стріча мене з привітом. Радянський я громадянин – І цим горджуся перед світом! […]...
- “Кругом будується біда…” Кругом будується біда – Три зверху поверхи й під сподом. Коли біда не є народом, Народ на неї загляда?! Так […]...
- КЛЕЧАЛЬНА СУБОТА В кучеряву зелену пору Прихилилося літо до двору. Навстіж – очі, і двері, і вікна! Хай природа до мене звикне. […]...
- ХМАРКИ Линуть, Плинуть Хмарки літні, Хмарки радісні, блакитні Розпливаються в повітрі. Наче фарби на палітрі, Сяйвом-золотом оточені, Линуть, Плинуть, Поки згинуть, […]...
- ВАСИЛЬКИ Васильки у полі, васильки у полі, і у тебе, мила, васильки з-під вій, і гаї синіють ген на видноколі, і […]...
- БІДА Біда приходить несподівано, Її не кличуть і не ждуть. Слабкі у ній тремтять, як ртуть, А сильні крицею стають, – […]...
- ЗВИЧАЙ Суворий, віками освячений звичай: Найближчий з родини, тамуючи відчай І сльози утерши на скорбнім обличчі, “Простіть йому, люди” повторює тричі. […]...
- “На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки…” На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки – біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, […]...
- О, УКРАЇНО Чи далеких часів над глибинами клекіт, Чи біда та, що й нині дратує, близька: Руйнували тебе і царі, і генсеки, […]...
- “Світе мій! Хмарки легкі, як з вати…” Світе мій! Хмарки легкі, як з вати, В небі – сонце, у цвіту – земля. Тільки б жити!.. Та гримлять […]...
- “Там дзвонять на вежах…” Там дзвонять на вежах. Там дзвони кричать у безмежжя! Там червоно-червоно. Червоно, без меж! – Там попруги пожеж Усе небо […]...
- ОКТОСТИХ День повіки розплющає й отвирає сонне сонця око. Руки кладемо на вітер запашний й віддихаємо глибоко. Наші поринуть долоні в […]...
- “В Річмонді, при вході в санаторій…” В Річмонді, при вході в санаторій, Посадили чехи деревце – В пам’ять про політ людини в космос… Як це добре! […]...
- “Колосом стигне слово…” Колосом стигне слово В долах і на горбі. Жовтих стеблин розмово, Не шепотіть тобі! Дзвонять серпи і коси, Важко скриплять […]...
- Тайна тайна подертого мішка і стертих стіп тайна дороги що нас жене з місця на місце хто сил додає? люди – […]...
- БІЛЯ ВОГНЮ Біля вогню, опівночі, у полі – Високі зорі, думи урочисті – Сидять собі, вечеряють поволі В тісному колі друзі-трактористи. Постав […]...
- ПИТАННЯ Чому стремиш творити й добувати? Нужденне є людини здобування; Нужденні – похвала і самохвальство, Бо, що з похвал? Чин хвалить, […]...
- НІЧЛІГ Звізди по небеснім граді – І по одній, і в громаді – Як то любо заснияли, Де жовняри спочивали. Но […]...
- ЕЛЕГІЯ Лікарня. Гармидер і крик божевільної баби. Немає глибокого неба, ні поля з ярами, Чогось забарилась любов у вінку із барвінку… […]...
- ЛИСТ ЧИТАЧІВ ПОЕТУ Твої вірші – думок великий злиток: У них епоха і життя нове Від екскаваторів до шоколадних плиток Яскравими картинами пливе. […]...
- ТИТАНИ ЗЕМЛІ Павлові Романовичу Поповичу Світле свято гримить. Вся Москва аж сіяє. Красну площу стряса від оркестрів, промов. Це ж Ленін до […]...
- З ДАВНЬОГО ЗШИТКА Віквічно в облозі, У борні, у тривозі, знемозі… Серце криваве в степах десь вітрами рида: “Ой біда, ой біда Тій […]...
- ДИКТАТОР я диктатор і можу собі дозволити все палити вішати мордувати у всіх на очах гвалтувати найцнотливіших жінок і дівчат дарувати […]...
- ПРО БІДНІСТЬ 1 Від бідних – біда також, З бідними всюди біда. Чи в бідного кров бліда, Чи під колінами дрож?.. Як […]...
- “Одна умова є між нами…” Одна умова є між нами: Якщо ти мій надійний друг, Умій прийняти грізні злами, В яких скресає вільний дух. Не […]...
- КАЖУТЬ, ЩО ГРІХ Кажуть, що гріх з нудьги словами гратись, Бо на початку було СЛОВО, не нудьга! А може, може було навпаки! Можливо […]...
- “Споважніли поля. У лункій порожнечі…” Споважніли поля. У лункій порожнечі Лісосмуги кричать голосами останніх птахів. І такий над землею високий і лагідний вечір, Наче місячне […]...
- МІЖ ІНШИМ Коли я буду навіть сивою, і життя моє піде мрякою, а для тебе буду красивою, а для когось, може, й […]...
- “Похадження людини…” Походження людини – від птахів. І справа тут не в снах, в яких літаю… В людини також осінь і весна […]...
- КАРМАЛЮК X І виходжали люди з хат і поля, І в надвечір’ї плинув дальній гук: – Дивіться добре, вмерла наша доля! Дивіться, […]...
- ДЗВІН ОСТРОГА Доріг в житті стелилося немало, А ця мені дорога дорога, Де вигляда за межиріцьким валом Високочолий профіль Острога. Тут чую […]...
- “Дивлюся я у серпень крізь серпанок” Дивлюся я у серпень крізь серпанок, Дивлюся я у серпень з-під руки. А там по росах носить з саду ранок […]...