Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






НАД ПАМІРОМ

Таджикистан, красунь Памір!
Звелися снігові вершини,
Шапки одягши набакир…
Який тут простір,
Воля,
Шир!
Яке привілля для людини!

Перелітаємо хребти, –
Гіссарський кряж. Памір – під нами!
Очей не можу відвести,
Дивлюсь на гори – з висоти!
В долинах – ріки з валунами;

Між диких урвищ і шпилів –
Хатки, немов орлині гнізда…
Хто вам, горяни, повелів
Селитись тут? Нема ж полів, –
Бескеття, прірви, даль гориста,

Безладдя скель та вітру гул…
Ні, бачу он шматочки поля, –
З долин приносять люди мул!
Нехай біда стоїть впритул,
Та головне в людини – воля!

Через гористий океан
Летить літак.
Хмарки і вітер…
Хмарки прослалися на лан…
Йдучи в твій дим, Таджикистан, –
Об килим хмар я ноги витер!

Душанбе, 1954

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

НАД ПАМІРОМ - НЕХОДА ІВАН ІВАНОВИЧ