ДУНАЙ
Я чув пісні про голубий Дунай…
Не знаю – де, але у Братіславі
Не голубий він,
А рудий, вважай,
Не тихий –
Неспокійний з краю в край,
Суворо в далеч мчить іржаві!
Бурхливий він,
Могутній він,
Баский,
Мов кінь, якого не смирять вудила…
Здавалося б, йому немає діла,
Який там час,
Який там лад людський…
На цьому боці – сяйво прапорів.
Честь праці!
Першотравень… Пісня… Квіти…
На тому – Австрія.
Дивлюсь з-під брів…
Одна ріка.
Два береги.
Два світи.
На тому – ліс австрійський, сіножать…
Так чий, Дунаю, ти?
До половини
Дозволено його перепливать!
А далі – тільки вільна пісня лине…
Дунай, Дунай (вода руда, як дим!).
Дунай, Дунай (б’ють хвилі в берег грізні),
Коли ж ти знову станеш голубим,
І знову – тихим, як в народній пісні?
Коли, коли, Дунаю, будеш ти
Нас не роз’єднувати,
А єднати?
Хай дружби прокладаються мости!
Хай на мости йде сталь,
Не на гармати!
На березі дунайському стою –
Я, син Дніпра,
Твого, Дунаю, брата.
Про тебе сто пісень в моїм краю
Мені співала у дитинстві мати…
Уклін, Дунаю Йваничу, тобі!..
Словак танцює, б’є об землю лихом,
Від феєрверків хвилі голубі…
Дунаю, будеш голубим і тихим!
Брастіслава, 1961
(2 votes, average: 5,00 out of 5)