БРАТОВІ ДМИТРОВІ, ЯКОГО ЗНАЮ З РОЗПОВІДЕЙ

Брате, холодом бузковим змальовано шибки,
і щебечуть загадково красномовні ластівки.
Нині пустка спить у хаті, розметавшись на всю шир,
засвітивши блямкуватий під бантиною “пухир”.
І рука не пам’ятає ані клямок, ні дверей –
тільки попіл відгоряє, розгорта з-перед очей.
А було ж – долоні в гривах, у долонях – вухналі,
лемеші блакитноокі, смушок сизої ріллі,
бісівство в міхах роздутих, пересипане вогнем.
Тс-с… Хіба тобі не чути? Їде гість, спішить за днем.
Та звідкіль кому тут взятись, зав’язатись, як сльозі,
якщо дерево крислате на одній стоїть нозі
біля дальньої могили, що у землю увійшла
за десятки літ жалоби од весняного села.

(2 votes, average: 3,00 out of 5)

БРАТОВІ Кого там виводять, кого там ведуть, Ярославе? Кого там доводять, доносять, у землю яку? Кому там забаглося Миклащука з Прокурави? […]...

“Я лиха не знаю, не знаю недолі…” Я лиха не знаю, не знаю недолі! Утіха у мене сестрою! Гуляю, співаю, як пташка на волі, А смуток – […]...

КУРСЬКОМУ БРАТОВІ Борітеся – поборете! Т. Шевченко Волають гори, кровію политі, Підбиті зорі падають униз, В пахкі долини, зранені і зриті, Вдирається […]...

“Дюнами шлях мій – без краю…” Дюнами шлях мій – без краю. Дихає далеч вогнем. Довго і спрагло згораю Над переможеним днем. Неба скорботна Сагара Зорі […]...

“В дверях у сні з’явивсь…” В дверях у сні з’явивсь, Тихо став на порозі (Так Дараган колись В час упокою в Бозі)… Знаю, звідкіль ідеш, […]...

БРАТОВІ Цей перестиглий дух Зів’ялого шалфею – Щось є, напевне, приворотне в нім… Ти плачеш? Плачу й я. Над першою твоєю […]...

ЗОЛОТІ РУКИ Поталанило зустрітись двом старим друзякам, Що не бачились, напевне, двадцять років з гаком. Пропустивши по чарчині, ходять по квартирі І […]...

ТРУПАРНЯ Осіння нічка зимна, бо зима надходить; В шпиталі на подвір’я жовняр варту ходить. Що ступить – камінь йойкне, більше нич […]...

“Не знаю, відтворити чи зумію…” Сергію Козакові Не знаю, відтворити чи зумію, Як тут, на чужині, в нічній пітьмі Твоя зірниця, друже мій, Сергію, Над […]...

СЕЛО СПІШИТЬ Село спішить. Бо не чекає поле. Бо тут своя проста життєва школа, Що листям струменить із теплих віт: Рости, цвісти […]...

ХОХОЛ – ЖИРАФ?! Доходить довго до хохла! Така вже нація пішла, Що довго йде, Що довго дума, на все дмуха І конструктивно чуха […]...

НЕ ЗНАЮ Вернулася весна красна До нас у гостину, Принесла нам від боженька І ружу, й калину; Вернулася й зазуленька, Вернули й […]...

МАМОНТОВІ… (і не тільки), ЯКОГО ЗНАЙШЛИ ПІД ЧАС ДОРОЖНІХ РОБІТ БІЛЯ ВИШНІВЦЯ НА ТЕРНОПІЛЬЩИНІ Між нами – віки і пласти, Німа глибина і каміння, Далеко десь, первісний, ти При самій зорі сотворіння. І я […]...

СІДОГЛАВОМУ Ти, брате, любиш Русь, Я ж не люблю, сарака! Ти, брате, патріот, А я собі собака. Ти, брате, любиш Русь, […]...

СЕМУ-ТОМУ, ХТО ЦУРАЄСЬ СВОГО ДОМУ Та чого ж ти так раненько Коника сідлаєш? Вже ж не інак, пане-брате, – Їхати гадаєш… Їдь си, брате, їдь […]...

БАЛАДА Прокажені, брате. Колокільця знов озвались… Застеляй столи. На тобі нема живого місця. Застеляй столи – ми вже прийшли. І тебе […]...

ПРИСВЯТА Ясно, чому так не любиш чути цих слів із смітників, а не словників – це той бруд, який щодня підмітаєш […]...

“Мені здається, я не знаю…” Мені здається, я не знаю, А люде справді не вмирають, А перелізе ще живе В свиню абощо та й живе, […]...

“Густіша обрій, сніг синіє…” Густіша обрій, сніг синіє, вільшина німо сім’я сіє, вода тече, немов не вміє, тонкий торкаючи льодок, і чистий погляд вечоріє […]...

РОБОТА ДУШІ Борисові Олійнику Душа у роботі. Це тиха робота. Це грому важкого далекі розкоти. Це буря незрима. Це злива і град. […]...

ЛІЮ-ЧІ-МІНГ З країни усмішки, мій брате! Пригадуєш, як ми утрьох ішли Весну вітати? Стукав дятел І повня золотила нам сліди. Твої […]...

ГРИВКО І СИВКО Оден господар мав два сторожі при хаті, А то такі, що пошукати! Лиш що Гривко лінивий трохи був І в […]...

УТРОМ, ВЕЧЕРОМ И ДНЕМ Утром, вечером и днем, думай только лишь о том, Что на город ночь садится, словно филин за окном. Утром, вечером […]...

ЖУРАВЛІ Видиш, брате мій, Товаришу мій, Відлітають сірим шнурком Журавлі в вирій. Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море […]...

ПАВУК Де взяти сил, щоб знову стати Посеред неба павуком І болі Всесвіту всотати, Й дощем пролитись над ліском? А дощовинню-павутинню […]...

ВІТЕР Повіяв вітер степовий, І чути у відлунню: “Ти покажи характер свій, Ти родич мій, братуню! Я не звикаю до тюрми, […]...

Коли пристрасно коли пристрасно цілуєш моє тіло не знаєш що у ньому пливе ніч замість крови тому я темнію з кожним днем […]...

ЗАМІР Блискучих слів я б міг сказать багато І виявить палкого почуття Але вогнем шукань я запалився брате Шукаю квінтесенцію модерного […]...

ЧАС НАШ НАСТАВ Певно, ми разом з тобою поляжемо, брате, Чи прорвемося – поборем і будемо жить. Словом своїм я не можу в […]...

“Я не знаю…” Я не знаю, що сказати. Може, буде інший раз. Обраних – не обирати, убивати скаче час. Коник б’є копитцем глину, […]...

Я ЗНАЮ: Я ЗАГИНУ У дахів іржавім колоссю Никає місяць кривавий, Удосвіта серп укосить Молоду зів’ялу отаву. Яке ще сонце глибоке. Як виють собаки […]...

Я знаю правду! Я знаю правду! Все прежние правды – прочь! Не надо людям с людьми на земле бороться! Смотрите: вечер, смотрите: ночь. […]...

“У безгомінні раптом подало…” У безгомінні раптом подало Свій голосок несмілий джерело. За сотню кроків розлилась ріка – Воно ж в сухій долинці витіка. […]...

“Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…” Не знаю, чи побачу Вас, чи ні. А може, власне, і не в тому справа. А головне, що десь вдалечині […]...

БОЯРИНЯ (Драматична поема) Дія III + ІІІ Дальня кімнатка у горішньому поверсі в Степановім домі. Степан (уводить гостя козака) Ось тута поговорим, пане-брате, Бо знаєш, […]...

“Не знаю і сам я, за що так люблю…” Не знаю і сам я, за що так люблю Безщасную тую Вкраїну мою? За що так кохаю? І що у […]...

X. “Не знаю, що це за ріка…” Не знаю, що це за ріка, яка несе мене, як поїзд, далеко від усього, яка поставила мур руху між мною […]...

“Я не знаю, хто ти, звідки ти…” Я не знаю, хто ти, звідки ти, із яких прийшла країв – дні грудневі стануть свідками серед скошених полів. Я […]...

“Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились…” Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились, аби до зникання поволі усе призвичаїть: стоїть серед снігу будяк почорнілий, на ньому […]...

“Любов чи ні – не знаю…” Любов чи ні – не знаю… Тінь, смуток, тишина, Ніде життя немає, На світі ти – одна. Колись було – […]...

Related posts: