Автор: МОСЕНДЗ ЛЕОНІД

Загув мотор у високості і плинний виклад перебив… Спинився ти в безсилій злості та крейду точену зломив… Навіщо, канторе учений, […]

103 Сьогодні в ясній церковці з вербою стояв Марко, торкаючись часом пухнатих котиків-бруньок щокою… До хати не ввійшов, а вбіг […]

37 Обтерли вже пшеницю макогони та знов шурчать – перетирають мак, а баба Ксеня, майстер забобонів, таємний над узваром робить […]

Abyssum abyssus invocat! Ruysbroek Admirabillis Безодня смерти і безодня життя спіткались на межі, а на лезі її сьогодні знова нап”ятий […]

1 “Чи знаєш край…” так був почав колись свою “Міньон” великий майстер Гете,17 А я: той край, над котрим простяглись […]

137 Вплітають гімн весни Ярило й Лада 152 у радісний хорал Зелених Свят, тхне ворожлива чарівна принада з замаяних в […]

ХІІІ Був вiк камінний, бронзовий, залізний, вік пари, динаміту, літаків, вік електричности, бундючних слів, дрібних, жорстоких чи пopoжнix iзмів…185 У […]

21 О, різдвяних на батьківщинi свят незагладимі, незабутнi чари! Ех! На машині Велсовій назад,33 через чужинного життя примари, податися би […]

69 “А подивіться но на малеч, тату, як причаїлася в своїм кутку! Не сплять, не сплять! Лиш чуть, як наростати […]

53 Виття, квиління, посвисти i грюк – лютує, скаженіє завірюха: Люципер, пекла пан, із власних рук бісицю видає за злого […]

121 Вернулись з Риму до костелів дзвони,131 воскресли й голоси дзвінкі церков, та з вітром весняним наперегони перекликаються через ліси […]

Що серед океану каравела? Безсила тріска в безмежі забута, але вона своїм стремлінням скута і мчить до зір західних “Mia […]

87 О, провесни Hecмілi перші кроки! Хто стежив вас в лютневі ясні дні: в млі сафіровій обрії широкі,94 зпрозорені бурульки […]

Доньці Марійці на спомин і пригадку І Геть весни, осені, літа i зими! Не знати скільки ще прибуде вас! Moї […]

Буває мить, коли душа натхненна зриває з Часу завій незнання: усе, чого шукаєш навмання, з’являється, як візія священна… Лови цю […]