Автор: МАЗУРЕНКО ГАЛИНА

Хитало тополі. Густішали тіні. Хрест-навхрест, хрест-навхрест лілеї хилило. Хрустіла зів’яла трава під коліном… Учитель молився. Наблизились кроки. Мечі забряжчали. Навколо […]

Біле, небо синіє вгорі, Переходить у чорну безодню. По зеленій траві на горі Хтось розсипав намисто Господнє. В кожнім спить […]

Ти плачеш? Плач і забувай. Хай сохнуть потихеньку сльози. По вкритій злиднями дорозі, Мов птах безпечний, заспівай. Надійде лихо – […]

Вони живуть, мов діти, коло нас І, власне, їх, не наше, Боже Царство. У школі насміхається з них кляса, А […]

Гоголь сидів перед згаслим каміном, Ворушачи чорні листи манускриптів. Мов кажани, тіні по стінах Тікали від свічки. Тіні і тільки… […]

Лісунець собі на грудці частить ногітки, у болоті лози куці заплели вінки. Лісунець хапа косиці місяця сріблясті, б’є мохнатенькі копитці […]

Диха гірко, по-весінньому Вітер білий. Що намисто темносинєє – Ллються тіні. Ніби глечиком полив’яним Вщерть налили, Потопили гори в синь […]

Світе любий, таємний, далекий, Так, як зоряні ночі Вкраїни, Як лелека в ту світлу країну, Я полeчу туди, як лелека. […]

Серед людей – як у пустелі. Душа – залишена оселя. Меланхолійні акварелі У серці, нібито в постелі, Поснули любо. Чому, […]

В болючій тузі народилось с л о в о, Безгрішне, змучене до нетривких, до грішних: “Люби ти ворога, немов себе […]

Коли відквітнуть наші мрії Та й вітром відлетять осіннім, Надійдуть інші покоління, Ті довгожданні, молодії, І ми боролись і шукали, […]

Куди ведеш нас, Господи? Куди? Рятуй, спаси від злих, немилосердних! Дай поховати рідних, молодих У землю, від морозу тверду. Дай […]

(Написано під враженням книги) Згадувати треба, трудно – не трудно. Заплачено тяжко за Очі візії. Я бачу: ростуть Драконові зуби. […]

О, Музо! Музо непривітна! Чи ти не зробиш з мене Робінзона Крузо? Самій писати, Самій і друкувати! й видавати! Ой, […]