Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







МЕДИТАЦІЇ

(Інспіровані “Мовчазною музикою” Бгагвана Шрі Раджніша)

1. ПОРОЖНЕЧА – ЦЕ ДЖЕРЕЛО СПІЗНАННЯ

наповнена тобою
як листок раннім світлом
у соняшний весняний день
з думками про тебе
вітаю сонце
прощаюсь із місяцем
і не можу спізнати
розкриваю дні і ночі
мов книгу
яку треба прочитати
і все це
у пошуках твого світу
(чи він існує?)
дивлюсь у себе й бачу
твоє лице
хоч знаю – цей образ
то дійсно не ти
це – міраж
бо якщо я відерце наповнене водою
чи поселиться у ньому місяць
чи тільки відбиватиме свою подобу
у плесі води?

2. ЗІ СМЕРТЮ КОЖНОЇ ХВИЛИНИ

білка закопує у землю жолудь
(пахне зимою)
відтак біжить через вулицю
чую виск коліс
у вухах бринить мертва тиша
на асфальті –
розплесканий сірий шматок
немов зламана печать
у листі без імення
дивлюсь у свіжо-зрушений
чорний клаптик землі
в кухні пахне свіжим хлібом
поволі зодягаюсь
і виходжу

3. ДЕРЕВ’ЯНЕ СЕРЦЕ

входжу
у дерево
позаду лишаю дні
липкі й розтягнені
як смола в літню спеку
на асфальтовій дорозі

у темінь стовбура
входжу одинцем
моє тіло
легке й сліпе
відчуває ритм
дерев’яного серця
захоплено
залишаю зір
потойбіч кори

4. ОРГАЗМ

закриваю очі
навколішки наближуюсь до тебе
беремось за руки
цілую губи й кожен клаптик твого тіла
входиш у мене як у квітку
розгортаєш пелюстки й п’єш нектар
так
саме так розкривається світ
ти розростаєшся
стаєш великий як дерево
і моє тіло вже не сприймає тебе
так
саме так хвилина стає вічністю
земля висковзується з-під наших тіл

5. МЕДИТАЦІЯ I

Відркиваю тіло
як двері
до порожніх кімнат
медитую
позаду
залишаю багаж
затемнених думок
і нез’ясованих почуттів
стаю легка й прозора
як метеликові крильця

6. МОЛИТВА Й ЧЕКАННЯ

твій образ
сьогодні
буденний і далекий
не осталось вже нічого
крім молитви й чекання
віддам ночі
свої роздумування
вивільню ум від тебе
стану піснею
самотнього дерева

7. СЛУХАЙ І ПОЧУЄШ

про мою любов до тебе
говорить кожний листок
кожна стеблина
кожний камінь
якщо ти
зневірений
думаєш
що моє обличчя –
мовчазний місяць
слухай і почуєш
на грані сну
прийду до тебе
я – вістка
моє ім’я любов
мій дім є всюди

8. ВІДПРУГА

і знову сон
забуття
відпруга
ми – діти
на галявині прийдешнього
цупко тримаємось за руки
з наших невинних усмішок
вилітають кольорові метелики
виростають рожеві пелюстки
ми тільки діти
а в долонях тримаємо
вічність

9. ЦЬОГО НЕ МОЖНА ДОКАЗАТИ

на твоє існування
немає доказів
проте знаю
потойбік сну
ти є
ти – наче човен
готовий поплисти
до мого берега

10. ВСЕ СУЄТА

у півдорозі
дивлюсь у своє минуле
очима сторонньої людини
все суєта
зодягаюсь у байдужість
щоб легше було пройти
наступне півжиття
немає сумніву
що воно буде без тебе

11. БІЛА КРАСУНЯ

горнятко наповнене смертю
подумала я
витягаючи з окропу муху
біла красуня – всеприсутня
а скільки людей відсуває її
у найглибший куток своїх думок
мріємо про вічність
проте навіть боги старіються
і вмирають

12. ПОСТЕПЕННО

уяви собі такий сон
ти – жебрак
стукаєш у мої двері
я відкриваю їх навстіж
але ти не просиш нічого
не простягаєш руки
тільки дивишся
а у погляді – осінь
і так двічі
на третій день
приходиш знов до мене
тепер я простягаю руку
й прошу в тебе милостині
а кругом біло
вже зима

13. СТРАЖДАННЯ ЧЕРЕЗ ЖАДОБУ

чому те
що жадаю тебе
схоже на страждання
а не щастя?
чому ти –
наче хвороба
що липне до тіла
а не любов?

14. МЕДИТАЦІЯ II

сідаю на долівку
підтягаю ноги
згинаючи коліна
поки не з’єднаю стіп
закриваю очі
думаю про ніщо
погляд за закритими повіками
сходиться у чорну точку
(нагадує “Чорну абстракцію”
Джорджії О’Кіф)
чорне ніщо
немає болю
немає жадоби
немає мене

15. НА ПОРОЗІ СНУ

така ніч напевно прийде
ти снитимеш мною
я снитиму тобою
зустрінемось
на порозі того самого сну
відкриємо навстіж браму
підемо стежкою у невідоме
приречені
на довічний сон

16. ДЕСЬ ТРЕБА ПОЧАТИ

сумерки
десь треба почати
дорога до ранніх променів
така ж далека
як до твого сну
пройти її мушу одинцем
розкришу твій образ
на чорні скалки ночі
самотньо
впевнено
привітаю день
торкну світло

17. СІЗІФОВІ МРІЇ

дні минають послідовно
непомітно
тільки зморшки кругом очей
не забувають помножуватися
і все ж…
спокусливо будувати дім
навіть якщо стіни його
з раннього осіннього листя
а дах – вже давно
не зелений

18. СВІДОМІСТЬ ТЕПЕРІШНЬОГО

закутана в білу тишу
позбуваюся минулого
що застрягло в оці
як заблукана порошинка
свідомо
ступаю в своє сьогодні
без смутку
без щастя
без ego

19. СВІДОМІСТЬ БЕЗ EGO

залишила себе
у минулому
пристрасті
застигли у спомині
як лява
мене немає
тільки
самотня чайка
ковтає небо
та місяць
перекидається
між осінніми деревами

20. ПРИСУТНІСТЬ І ВІДСУТНІСТЬ

так радо
позбулася б
свого безвір’я
скинула б з плеча
сумнів
як старий зужитий плащ
і хоч порожнію з кожним днем
меншаю
тану наче весняна крига
однак не відчуваю
твоєї присутности
тим більше хочу повірити
у тебе

21. БОЖЕВІЛЛЯ

всі ми
схильні
до певного божевілля
я наприклад
розсипую
зелене листя
кругом хати
щоб відгородитись
від замерзаючої білі

22. ПОВСЯКДЕННІСТЬ

життя
звичайно
пливе далі
струмком повсякденности
на поверхні – все без змін
та внутрі
із завзятістю Цербера
зберігаю краєвид
повен дрімучих дерев
і заплутаних доріг
піді мною
земля
терпляче і безпристрасно
споглядає мої дні

23. ПРИМАРИ

закутані у ніч
дерева теж снять
їхні сни – розкриваються
в шелестінні раннього листя
торкаю шорстку шкіру стовбура
з-під моїх пальців
вислизають зелені примари –
мовчазні свідки
мого спокійного божевілля

24. МОВЧАЗНЕ БЛАГОСЛОВЕННЯ

входжу
у тишу раннього листка
розчинена
в його зеленому мовчанні
вже не шукаю
інших світів
не шукаю тебе
ти – просто є
ти – моє мовчазне
благословення

25. НЕВІД’ЄМНИЙ ДРУГ – EGO

біль
залишився позаду
ілюзії неіснування
теж проминули
живу далі
із своїм
невід’ємним другом
який так піклується мною
який так дбає
щоб перо
не випало мені з рук

26. БРЕХНЯ

похорони
виявились передчасними
ти є
я є
любов теж є
і – усвідомлення
що потойбік
квіти теж ростуть
розчвітають
і в’януть

27. СУТНІСТЬ

зустрічі з тобою
вже мене не хвилюють
навпаки – наповнюють
дивним супокоєм
наче б
минулого дійсно не було
наче б я
заблукана тварина
що повертається
у твої
зелені обійми

28. ПРИТЧА

молодий князь
князівства А
залюбився в красиву дружину
короля сусідньої держави
три роки страждав
мріяв про геройську
лицарську смерть короля
(або свою)
на полі битви
аж вкінці усвідомив що
чим більше мріятиме про те
тим довше король житиме
тоді поставив собі таке питання
що є любов і пристрасть
як не скісне звихнення мозку
опісля вирішив лікуватися
почав залицятися
і кінець кінцем
одружився з князівною
призначеною йому батьками
в його дев’ятий день народження

29. ЗНАННЯ

що відомо?
кожний день – припечатаний ніччю
пристрасті – коротші за літні ночі
любов – витвір хворобливої уяви
що невідомо?
чи можна увійти в стовбур дерева?
чи існує дерев’яне серце?
чи можливі пробудження у сні?

30. МОВЧАЗНА МУЗИКА

дорога завершена
простір між окремими словами
бринить твоєю музикою
відбиває констеляцію днів і ночей
переносить мене у беззвучність
якою ти так дорожиш
дорога завершена

переможена
поволі відкриваю очі

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)


МЕДИТАЦІЇ - МАРІЯ РЕВАКОВИЧ