Сорочку гамівну на душу не зодягнеш. Та все одно – весна, і видно, як під вечір висять в повітрі білі […]

Іван: М’якого зеленого пісочку хотів я для вежі, та вже майже не хочу, бо чорне перо впало на довгу річку […]

Ми провинились, боже; ми – в болото насіння кинули. Воно ж-росте: так плавно вгору тане і цвіте, мов протилежність свічки. […]

…бо все мине, як сад, що на очах пошерх: нам буде тільки ніч; ніч, як псалтир – постійна; а те, […]

Ловити рибку, грати в скрипку, шукати литку і спожитку, вдавати, начебто не видко, як все натягнуто, мов нитка. Як напливає […]

Риба, яка проти річки протяжно пливе, уповільнює воду, завертає її, відсуває – і за тим ось корчем – вже початок […]

Вантажений калиною, сповільна він рівно опускається до дна; сто років углибає – божевільна у тих прозорих водах глибина, Там сховок […]

Дуже делікатне створіння поет: плаче за кожною своєю сльозою. Ось він всівся під опудалом – спокоєм насолоджується. Надлетіли три горобці, […]

Похитується в грядці, як султан в осінній час увінчаний чалмою, – міністр-індус, вчарований собою, бо має гарні зуби й гарний […]

В. Герасим’юку “Серед ночі себе не засвічуй”,- ти сказав. А себе засвітив; так, немовби тим світлом засвідчив прірву віку, в […]

В осінні вечори, у вечори студені, непевне все якесь, як ворожбитський віск, при місяці гладкім висвічує легені карпатський – іздаля […]

Голе тіло зібгало сорочку й сховало за пазуху в себе, аби та сорочка колись його підпалила, щоб тіло розтало й […]

Я загубив свій ключ: я голочку соснову назвав своїм ключем – І загубив чомусь, і чОмусь не знайду, й, відшукуючи, […]

По всіх містах їх діти стигнуть, мов цитриновий сік у цитрі. Як саком – рам’ям милостиню зачірпують цигани хитрі. Ця […]

E Таврії крислаті лаври й перлини перські в мідних стернах, У Таврії таврянки й таври заводять сонну кров в тавернах. […]