УКРАЇНІ
Починаю найсвятішу тему,
Вибираю найніжніші барви.
Скільки світла в імені твоєму,
Скільки в ньому доблесті і слави!
У віках недолі і неволі
Різні зайди як тебе гнітили!
Вийду в степ чи зупинюсь у полі –
Скрізь високі предківські могили!
Умирала мова солов’їна,
Пісня болем душу розтинала,
Але перед ворогом коліна
Ти іще ні разу не схиляла.
Ти мечем стрічала супостата
І вогнем ненависті палила,
І козацька вдача заповзята
Гайдамацьким гнівом клекотіла.
Падали імперії і трони,
І корони розсипались прахом,
І лунали благовісні дзвони
Над твоїм благословенним шляхом.
Ти не звернеш з нього ані кроку,
Як би вороги не лютували, –
Він омитий пресвятою кров’ю
Тих борців, що за свободу впали.
Невмируща, віща їхня справа,
І нетлінні їхні заповіти,
Їм – довічні почесті і слава,
А тобі – цвісти і молодіти.
А тобі не знати горя-муки,
Хліб ростити, колиски гойдати.
І нехай і діти, і онуки,
Як і я, на тебе кажуть – мати.
Хай продовжать найсвятішу тему,
Доберуть щонайніжніші барви…
Скільки світла в імені твоєму,
Скільки в ньому доблесті і слави!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)