Олександрі Михайлівні К Слухай, дівчино! – Не слуха. – В твоїй хатині ні духа! Що коло себе хапаєш? Кого цілуєш, […]

Знов я серце упокорив І забув тяжку досаду; Знов весна у серце хирне Ллє здоров’є і одраду. Знов увечорі і […]

Нема в світі, рідний брате, Як своя хатина! Поживе в теплі, в затишку Вся твоя родина. А як ще коло […]

Невмируща іскра жизні Жевріє помалу В тілі, що тяжким досталось Мукам на поталу. По переказу, з давнезних Аравійських давен 44 […]

І Я згадую той день і час благословенний, Як дух твій молодий мене з землі підняв І побут хуторний, захмарений, […]

Привела Маруся матір У царські палати… Затрусилась, заридала, Озирнувшись, мати. “Дак оце ті, серце доню, Хати на помості, Що вчащатимуть […]

Голубко Музо! Годі сумувати Да плакатись над сліпотою черні, Що золотом вцяцьковує палати – Од світу пради сховища мізерні. Обіймемось […]

І Усім лучалось нам чувати Не раз між людьми, та й не два, Чи то й написане читати Про пекло […]

Звідкіль ти, могило, У степу взялася? Хрестик з очерету, Земля не зляглася. Ні шляху, ні стежки; В полі дико, пусто; […]

Коли б ти, кохана, мені притулила до серденька руку, Сама б дивувавлась його трепетанню сумному да стуку. Не серце колотиться […]

У дзвона дзвоню я, до церкви скликаю, До церкви вселенської правди… У щирих душ, чистих, високих шукаю Проти гайдамацтва поради. […]

Знов земля загоготіла, Мов Дніпро прогнав пороги, Наче буря налетіла На гетьманський кіш убогий, – На будинок, що був красен […]

Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну […]

І Куліш завзятий був писака, В шпаргалках, мов та миш, довбавсь. Що коїв лях і гайдамака, До всього пильно доглядавсь. […]

Ви думаєте, мир приніс я вам на землю? Не мир, а меч, страшенне розділення. Ні вашим молитвам, ні каяттю не […]