ДО РАДОСТІ
І
Радосте, небесна іскро!
В райську церківцю твою,
Ніби крильми, линем бистро
У гарячому хмелю:
Ти однаково чаруєш
І, мов сем’ю, єдиниш
Всіх, у кого дух свій чуєш,
Як у божий рай летиш.
Х о р
Обіймітесь, міліони!
Поцілуймо цілий світ!
Браттє! певно над всі зорі
Любий наш отець сидить.
ІІ
Кому доля побратима
У сирітстві надала,
Кого краля полюбила,
Що трояндою цвіла,
Гей до гурту в час веселий!
Хай він буде й свинопас…
Хто ж душі не зве своєю
Ні оної – геть од нас!
Х о р
Хто на світі пробуває,
Всяк симпатії вклонись,
Всяк веде вона кудись,
Де Н е з н а є м и й витає.
ІІІ
Радощі п’ють всі тварюки
В матері-землі з грудей;
Усі добрі й усі злюки
Знають любий трунок сей.
Він дає цілунки в очі,
Нам з усіх солодші вин.
І черв’як зна солодощі
І пред богом керубин.
Х о р
Поклонітесь, мілійони!
Де ж небесний ваш отець?
Возлітайте понад зорі:
Там витає бог-творець.
ІV
Радістю звемо машину,
Що працює з віку в вік
І вертить світ без упину,
Занедбавши зорям лік.
Як троянду викликає
Із мізерного зерна,
Так і сонцями палає
Недоглядними вона.
Х о р
Браттє! як вони літають
Весело крізь пишний мир,
Як герої путь верстають
Радісно на слави пир,
Так стелімо й ми дорогу
В нашім серці правди богу.
V
Радість правдоньку вітає
В дзеркалі ума свого,
Хто її в добрі шукає,
Не щадить життя свого.
На горі блискучій віри
Віє стяг ясний її.
Нехай роблять лицеміри
Над собою олтарі;
Крізь проваллє вбоге ями
Радість, в хорі янголят,
Прославляє те піснями,
За що мучить нас Пілат.
Х о р
О! терпіте ж, мілійони!
Є й над зірами ще світ.
Оправдають сей завіт
Янгольські там легіони.
VІ
Божества не наградити:
Гарно рівнею з ним буть.
Нехай горе й злидні в світі
Між веселими живуть.
Забуваймо помсту-злюку
І запеклому простім,
Щоб він слізьми нам за муку
Та нудьгою не платив.
Х о р
Простимо довги з процентом,
Мир-лад будь поміж людьми!
Над тим зорявим наметом
Судить бог, як ми самі.
VІІ
В наших кубиках золотими
Іскрами вино кипить.
Злюка зло гамує з ними,
Добрий учиться як жить.
Се ж шумує радість наша…
Браттє! встаньом за столом,
І нехай ся повна чаша
Бризне з небеса вином!
Генію добра не мертву
Віру принесімо в жертву!
Х о р
Що гімни йому співаєм
З силами його гуртом, –
Духу благ всіх воссилаєм
Жертву в небеса вином.
VІІІ
Бодрий дух, в журбі великий,
Поміч праведна в біді,
Присяга тверда вовіки,
В дружбі правда й на суді,
Самоповажаннє в трона,
Кожному своя корона
По заслузі, так нам жить,
Хоч би й жизню наложить!
Ви ж, єхиди ви зрадливі,
Пагуба вам, злочестиві!
Х о р
В круг тісний з’єдинимося,
Поклонімось золотим,
Що клятьби не зречемося
Перед вічним всеблагим!
ІХ
Визвол з пут, із тих кайданів,
Що насильство знай кує,
Милосердє й до тиранів,
Як безвинну кров проллє.
Хто на ліженьку конає,
На останню вже пряде,
В бозі й той надію має,
До благого в руці йде.
І нехай померші живі
Будуть в дусі божім вік.
Пиймо, браттє! ми щасливі,
Що п’ємо, як чоловік:
Ми п’ємо й усім прощаєм
Тим і пекло погашаєм.
Х о р
О! нехай же й та година,
Що про всіх вона єдина,
Буде в бозі сном смачним!
Браттє! словом приязним
Поминаймо всіх померших –
Не судімо їх найперші!
(3 votes, average: 4,00 out of 5)