“В пустелі сизих вечорів…”

Related posts:

1. “Він жив один в своїй пустелі…” Він жив один в своїй пустелі, В краю думок і мрій своїх, На мить одну злітав на скелі І знов […]...
2. “Ах, скільки струн в душі дзвенить…” Ах, скільки струн в душі дзвенить! Ах, скільки срібних мрій літає! В які слова людські їх влить?! Ні, слів людських […]...
3. Верховинська ідилія Краю мій карпатський, світку мій чудесний, дай тебе любити за високі весни, коли сіють небо по землі лелеки і скликають […]...
4. ДОРОГА В ЖИЗНЬ Почему же этой ночью Мы идем с тобою рядом? Звезды в небе – глазом волчьим… Мы проходим теплым садом. По […]...
5. “Легкою млою свіжих вечорів…” Легкою млою свіжих вечорів І порохами обважнілих черед – Яке це щастя, вибрівши з вітрів, Томити втоми ворохобний веред! Коли […]...
6. “Коли я вмер – забув, не знаю…” Коли я вмер – забув, не знаю… Я в чорній прірві забуття… О краю мій, коханий краю, Коли ж це […]...
7. “Не знаю, чи побачу Вас, чи ні…” Не знаю, чи побачу Вас, чи ні. А може, власне, і не в тому справа. А головне, що десь вдалечині […]...
8. “Скільки не дивлюся на море…” Скільки не дивлюся на море – Надивитися не можу. Море щоразу інше, Щоразу інакше. Скільки років знаю тебе, А ти, […]...
9. СУПОКІЙ Вечірня мла налляла із вікна мені в кімнату сутінки холодні: все стало сірим – стіни, стіл, вазони і звук струни, […]...
10. “Як все живе, поволі умираю…” Як все живе, поволі умираю І знаю: на краю – пекельне зло… Вже цілу вічність я тебе кохаю, А ніби […]...
11. ВОНА СПІВА Вона співа – і серця поривання У згуки ті вона перелива, Горять огнем безмірного кохання Її пісень пекучії слова. Вона […]...
12. ПИЛИГРИМЫ Мои мечты и чувства в сотый раз идут к тебе дорогой пилигримов. В. Шекспир Мимо ристалищ, капищ, мимо храмов и […]...
13. ОКЕАН Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори […]...
14. “Отак, як зроду, потаємно, з тилу…” Отак, як зроду, потаємно, з тилу, усіх міщан ощирені лаї ненавидять в мені мою скажену силу, ненавиджу в слабкості свої. […]...
15. ДНО ПЕКЛА на дні пекла люди квасять капутсу і плодять дітей кажуть холодно як у пеклі або вчора був пекельний день кажуть […]...
16. “Задивляюсь у твої зіниці…” Задивляюсь у твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти […]...
17. “… І не дивуй, що я прийду зненацька” … І не дивуй, що я прийду зненацька. Мені ще ж побороти переляк. На штурм Бастилій – просто. На Сенатську. […]...
18. “Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати…” Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати. Це за примхи ти так гарно мене покарав. І приходять […]...
19. “Прокляття, розпач і ганьба!..” Прокляття, розпач і ганьба! Усю пройшов я Україну, І сам не знаю, де спочину І де не стріну я раба. […]...
20. “Серед людей – як у пустелі…” Серед людей – як у пустелі. Душа – залишена оселя. Меланхолійні акварелі У серці, нібито в постелі, Поснули любо. Чому, […]...
21. ЗАПАХИ ПУСТЕЛІ Здійнялась курява стовпами диму, В пустелі я розгледіти не ладен, Чи принесе у цю спекотну зиму Мені вітрець мою кохану […]...
22. “Палаючі пили пустелі…” Палаючі пили пустелі Пошли до кінця життя, Щоб далей вали веселі Вергали вогонь виття, Щоб вихори в наглім свисті Карали […]...
23. ІХ. “Прийшов, як звір із нор пустелі…” Прийшов, як звір із нор пустелі, Я був, як єсть. І зрушив душі, стер оселі, Переорав степи веселі. І честь. […]...
24. “З глибин руїни і пустелі…” З глибин руїни і пустелі, З долини смутку і плачу В краї надзоряні, веселі На крилах пісень і я лечу. […]...
25. НЕ В ПУСТЕЛІ МОВЧАННЯ Не в пустелі мовчання ми живемо, А зриваємо з себе чужинське ярмо. Ми впускаємо в душі дніпровий розлив, Української пісні […]...
26. ВОЛНЫ И СКАЛЫ Эх коня да удаль азиата Мне взамен чернильниц и бумаг,- Как под гибким телом Азамата, Подо мною взвился б аргамак! […]...
27. “Верстаю шлях – по вимерлій пустелі…” Верстаю шлях – по вимерлій пустелі, де мертвому мені нема життя, за обріями спогаду – оселі ті, до котрих немає […]...
28. “Я не співець чудовної природи…” Я не співець чудовної природи З холодною байдужістю її; З ума не йдуть знедолені народи,- Їм я віддав усі чуття […]...
29. КАПЛИЧКА ХРИСТОВОГО СЕРЦЯ В ПУСТЕЛІ Для Портінарі На південь ідуть каравани. Піски, як біблійні полотна, Згорнули життя. Зосталось каміння без тіні й легенди про барви. […]...
30. НА СМЕРТЬ ЛЕСІ УКРАЇНКИ Світла зірка та й за гору скрилась, Пишалась гарна квітка та й пожовкла, Співала пташка та й навіки змовкла. І […]...
31. ПЂСНЬ 23-я. О дражайше жизни время Из сего: Изчезаша в суетЂ дніе… Искупующе время… Упразднитеся и уразумЂйте О дражайше жизни время, Коль тебя мы не щадим! […]...
32. СТИХ V Не тіла ради, не тіла Терпів Спаситель знущання І випив чашу страждання – Не тіла ради, не тіла! Його кервавиця […]...
33. ВСТУП ДО КНИГИ “ПРОГНОСТИЧНА ОЦІНКА 1483 РОКУ” Більшість тепер виставля напоказ свої праці, святотче, Дбаючи щонайпильніш про честолюбство та зиск. Я ж мої книги у світ випускаю […]...
34. УКРАЇНІ ІІ II Поки душею я не втонув іще В нірвану й тіло ще не розпалося, Я можу ще тебе, Вкраїно, Серцем […]...
35. ЗГАДКА (Бувало: в сутінку вечірнім) І Бувало: в сутінку вечірнім, Як обрій кров’ю догорить, Стаю невпевненим, покірливим… І туга пережитих літ Закряче вороном настирливим: Не […]...
36. БІЛКА В КОЛЕСІ На орбіту зоопарку вогником кружляє шпарко білочка у колесі – у своєму космосі. Мимо, мимо – пружні кроки, мимо – […]...
37. “Чи відійшло, чи захололо…” Чи відійшло, чи захололо, чи проминуло? Ні, ніколи!.. Якийсь рубець, якась там згадка, що від випадку без порядку в тобі, […]...
38. НІЧ У КАРПАТАХ Торішнє сіно пахне і п’янить. Давно за північ, та не можу спати. Довкола мене підвелись Карпати, Огорнуті у місячну блакить. […]...
39. ЦИВІЛІЗОВАНИЙ ОМЕЛЬКО Під ларьочком Гнат, Антон і Омелько з ними. Дудлять сивий самогон банками скляними. Мимо них пройшов араб в білому береті, […]...
40. “Неначе степом чумаки…” Неначе степом чумаки Уосени верству проходять, Так і мене минають годи, А я й байдуже. Книжечки Мережаю та начиняю Таки […]...