Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Ще вчора була я висока, як вежа…”

Ще вчора була я висока, як вежа.
Здається, ще трохи – дістану зеніт.
І раптом, як вибух, – обвал і пожежа.
Розтрощений камінь – уже не граніт.

Руйновище віри, і розпач, і розпач!
Під попелом смутку похований шлях.
Зажурені друзі сахнулися врозтіч.
Посіяне слово не сходить в полях.

На те й погорільці, – будуємо хатку.
Над хаткою небо. А знов голубе.
Найвище уміння – почати спочатку
життя, розуміння, дорогу, себе.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 4,75 out of 5)

“Ще вчора була я висока, як вежа…” - КОСТЕНКО ЛІНА