Скажи, красуне, поки ми удвох

Related posts:

1. “Скажи, красуне, поки ми удвох…” “Скажи, красуне, поки ми удвох, Чому коханих ти міняєш часто?” “Я краще ощасливлю багатьох, Ніж одного зроблю в сім’ї нещасним”....
2. “Скажи мені, які у тебе очі?..” Скажи мені, які у тебе очі? Ідуть літа. Ловлю себе на тім, Що образ твій, мов свічка серед ночі, Вгасає […]...
3. ЧОМУ ТАК РОЖІ ПОСУМНІЛИ? Чому так рожі посумніли, Скажи, скажи, чому? Чому квітки в траві змарніли,- Чи осінь ждуть німу? Чом пташка жалісно співає […]...
4. ХТОСЬ З ДИТЯМ УДВОХ (Сучасна колядка) Хтось з дитям удвох Бродить різдвяним садком, Каже дитятко: я – Бог, Трусить сніжком. Кутає їх благодать У найтихішім з […]...
5. “УДВОХ БИ ЙТИ – НЕ ОДИНЦЕМ…” Удвох би йти – не одинцем, Рука в руці у ранній присмерк, Із опроміненим лицем І на устах цілунків присмак. […]...
6. “А скажи – Модільяні був ідіот…” А скажи – Модільяні був ідіот? – допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах. […]...
7. СКАЖИ МЕНІ, ДНІПРЕ Скажи мені, Дніпре, в якому стражданні, Із серця якого народжений ти? Скажи мені, Дніпре, в якім сподіванні, З якої упав […]...
8. “Ми стрілись: Як удвох – вогонь і лід…” Ми стрілись: Як удвох – вогонь і лід. Я лід топив (чи піт зросив гіркаво?) Але до таїни (жалі, жалі…) […]...
9. XLVI. “Скажи…” Скажи, що ясним джерелом ще б’є кохання з-під гори душі моєї, що це не я сиджу підпертий палицями непорушности, і […]...
10. УДВОХ ІЗ ЛИХОМ Лягаю спати з лихом. Бік у бік. Вночі обом із нас і мулько й тісно, А вранці ми вже трохи […]...
11. “Ще поки людство не дивилося кінофільмів…” Ще поки людство не дивилося кінофільмів, Бог йому дав геніальну підказку: Найдивовижніші фільми (жахів, кохання, тривог і захоплень) біло-чорні і […]...
12. “Народе мій! Поки ще небо…” Народе мій! Поки ще небо Лягає на ніч у Дніпро – Я на сторожі коло тебе Поставлю атом і добро; […]...
13. “Коли ми йшли удвох з тобою…” Коли ми йшли удвох з тобою Вузькою стежкою по полю, Я гладив золоте колосся, Як гладить милому волосся Щаслива, ніжна […]...
14. “Поки ніч промине у краплях…” Поки ніч промине у краплях, ти до ранку забудеш мене. Але довго потому в часі дощ на шибах листи писатиме. […]...
15. “Поки не вмру, не перестану…” Поки не вмру, не перестану Тебе шукати на землі І серце зоряного лану, Де Твої плинуть кораблі. Засклеплена в глухій […]...
16. “Скажи мені, любий мій, де ти блукаєш…” “Скажи мені, любий мій, де ти блукаєш, – Чи в горах, чи тут, при долині? Де стадо пасеш ти і […]...
17. “Мусить бути! – скажи – і стане…” Мусить бути! – скажи – і стане, Захотіти – досягти! Духа в льоті до мети Не затримають кайдани. Підеш ти […]...
18. “Скажи мені правду, мій добрий козаче…” Скажи мені правду, мій добрий козаче, Що діяти серцю, коли заболить? Як серце застогне і гірко заплаче, Як дуже без […]...
19. Балада про вікна Вікна, чому ви так часто бліднете? Чому ви так плачете часто, чому? …У вашу прозору душу незбіднену Дивлюся крізь тишу […]...
20. “Чому з тобою ми не хвилі?..” Чому з тобою ми не хвилі? Удвох за руки ми б взялись І в край щасливий полетіли, Де ждала нас […]...
21. ПОКИ СПИТЬ ВЕЗУВІЙ …Проснувсь Везувій – і нема Помпеї… Та я в кіно дивлюсь-таки на неї, Хоч на відкопану, а все-таки дивлюсь: Неначе […]...
22. ТИ – ФІЛОЛОГ Чи знаєш ти, що ти – філолог, дитя кмітливе і шпарке? Сюди до рими слово полог. Ану скажи, що це […]...
23. “Чому гортаєш сум, неначе книжку…” Чому гортаєш сум, неначе книжку, І дивишся у даль, котра німа? Бо вже літає гайворонням низько Й хурделицею стелиться зима? […]...
24. Питання є не зовсiм риторичне Питання є не зовсiм риторичне: Чи можна все життя когось кохать? Без сумнiву, бува кохання вiчне! Це ланцюжок iз багатьох […]...
25. І ПИТАЄШ давши нам життя чому не дав довічного живоття давши нам себе чому не виявив своєї плоті кинувши несмертности зерно чому […]...
26. УКРАЇНСЬКЕ По-українськи дерево росте, Виспівують пташки по-українськи І дихає по-українськи степ, І захисні ліси горять, як військо. Цвітуть вкраїнські сонцем небеса […]...
27. “Я ніколи не кланявсь вождям…” Я ніколи не кланявсь вождям У житті – ні малим, ні великим, І дивився з жалем на нетям З їх […]...
28. Не зрозуміло Не зрозуміло чому, зовсім не зрозуміло чому, не зрозуміло, чому поети повинні бути солдатами, адже гармати не віщують побачень. Не […]...
29. КРАЄВИД 1933 р вас кинули удвох під шар землі вона тепер лежить на тобі і усміхається без уст розмокла глина затікає вам в […]...
30. ПИЛЬНОМУ Чого вдивляєшся так пильно й підозріло У тих, хто сумніви свої явля на людях сміло? Якщо ти дійсно служиш правді, […]...
31. “два горобці сидять на вежі…” два горобці сидять на вежі купили 100 грам дешевих цукорків розкрили кульок і їдять ірис зав’яз у дзьобиках краще мати […]...
32. ПРОГРЕС 20-ГО ВІКУ Ми виміряли час, ми подолали простір, Заглянули у челюсті атому, Супутників заслали в високості, Збагнули таємниці блискавиці й грому, Пізнали […]...
33. ВАСИЛЬ МИСИК Чому покинув дім, полин, – Степи свої квітучі? Стоїш тепер, як перст, один На потьмянілій кручі. Промарнувалися літа У гуркоті […]...
34. ЧОМУ? Коби я був Дунаєм, Не плив би я на море, Но плив би-м руським краєм Помежи сині гори. Чому? – […]...
35. ВЕЧІРНІЙ ЧАЙ М’яко чекає чай, і взагалі вечір на наш одчай зам’яко ліг. В нашій зимі взамін століть землі взяти зірниць близінь […]...
36. З ОДНОГО ДЕРЕВА З одного дерева хлібна лопата й хрест, З одного дерева труна й колиска, Одна природа та інший долі жест І […]...
37. ДВА ТИЖНІ Два тижні як ми мовчимо Два тижні як ми чужі… Чи були ми коли так нестримно злими Скажи, скажи? 25. […]...
38. ДО ІГОРЯ КОСТЕЦЬКОГО (Надсилаючи “Вибрані поезії” Джона Кітса) Ми в час ісходу зовсім не дружили. І наші, в мандрах розбуялі, сили На протилежних бились бігунах. Як часто згарячу […]...
39. З ДВОХ БОКІВ (“Затримуйте зором прозорість повітря і прозелень крони…”) Затримуйте зором прозорість повітря і прозелень крони: примарна тривалість ошукує нас, в природі немає, немає повторень, все суще на світі, […]...
40. ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. РОЗДУМИ ПІД ЧАС ВІДКРИТОГО ЧОРНОБИЛЬСЬКОГО СУДУ В ЗАКРИТІЙ ЗОНІ НА СТАРУ ТЕМУ: ІРОД І ПІЛАТ …В зв’язку з аварією в Чорнобилі різко піднялася гіркота і розчарування наукою… Ю. Щербак, “Чорнобиль” …І раніше у багатьох виникав […]...