ПОЕТОВІ
Зима. Мороз. Сніги і вітер,
Замерзло слово на льоту,
Упало на папір між літер,
Сковзнулось по буття льоду.
Заснуло все – душа і мозок,
Із димарів несеться дим,
З теплих домів – лиш дзенькіт ложок,
А ти під небом сам один
Весни чекаєш, ждеш відлиги,
Серед морозу, серед стуж,
Щоб слово вирвалось з-під криги,
Всміхнулось сонце з-під калюж,
В яких за дно бездоння неба,
Де відбивається твій світ.
Невже ж тобі хоч цього треба,
Щоб слова воскресити міт?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- “Де вечір, літом обігрітий…” Де вечір, літом обігрітий, У річці сонце напував, Там все живе – несамовито Мороз в лещата закував. Там сіре небо […]...
- ПОЕТОВІ “Навіщо це Тобі?” М. Голод Зневірений, засмучений поете, не страждай, Тому що дрібняки юрбі кидати часом треба, Яка чекає даровизни […]...
- ПОЕТИ 1825 РОКУ На лютім сонці закипали сосни І в ніч стікали терпкістю смоли. Ми в літо йшли, і звідти – в ранню […]...
- “Млосна весна…” Млосна весна, Синь березнева, Буйно-ясна, Криє дерева. Скоро війне Свято відлиги. Манить мене Лопання криги. Чую, гряде Грім льодолому. Тло […]...
- ПОЕТОВІ 1. Сьогодні я поклав на долоню листок і подумав про тебе, Богдане Ігоре Антоничу : не було б затісно в […]...
- ПОЕТОВІ Кобзарю! Не дивись ні на хвалу темноти, Ні на письменницьку огуду за пісні, І ласки не шукай ні в духів, […]...
- “Ціла епоха – пори недовіри і страху…” Ціла епоха – пори недовіри і страху, Вибачте, друзі, за холод… Що, наче молюск, – В скойку ховалась душа (вільна, […]...
- “Диха. Тане. Струменить…” Диха. Тане. Струменить. Обірвалась біла нить. Почалося! Почалось – Як із зерен шум колось. В глибині, в студених водах Молода […]...
- “Голодомор, репресії. Чорнобиль…” Голодомор, репресії. Чорнобиль. А страшно та прокочена війна. А лишена Богданом пелена?.. А княжий витлум чвар і міжусобиць? Не мало […]...
- СОНАТИ ЧУРЛЬОНІСА Соната весни, і зорі соната, І моря соната… Алегро… Фінале. Не тане лиш сонце червоне у шквалі навальнім – Під […]...
- ПОЕТОВІ Шануй в людині душу – не талант. Талант нерідко мають і лакузи. Я проклинаю ті наївні муз, Які дають негіднику […]...
- ПОЕТОВІ-ЛАУРЕАТОВІ Як ми втішалися малі, Коли в роки давноминулі Борець заїжджий брав з землі І рвав угору мідні кулі! Що той […]...
- ПОЕТОВІ-ЛАУРЕАТОВІ Як ми втішалися малі, Коли в роки давноминулі Борець заїжджий брав з землі І рвав угору мідні кулі! Що той […]...
- ПОЕТОВІ В собі ти знищив рожі кущ дощенту. Ти вже не є – метелики, нашпилені на плюш. Душа твоя – паперу […]...
- ЗИМА Зима навкруг… Давно вже час Весні веселій розцвітати, А все мороз ще давить нас І не пуска з сумної хати. […]...
- “Наснилося, з розлуки наверзлося…” Наснилося, з розлуки наверзлося, з морозу склякло, з туги – аж лящить. Над Прип’яттю світання зайнялося – і син біжить, […]...
- ВЕСНА Soleil – espace – verdure. Le Corbusier Читаю книгу архітекта Ле Корбюзіє. О, творчий людський інтелекте, о, візіє! Мій настрій […]...
- ОСІННІЙ ВІТЕР Не так уже сонце світить, Не так воно й гріє; І вітерок не тепленький, Холодний вже віє. Не весняний, що […]...
- Я СЛОВО ШУКАЮ Вітчизно, я слово зелене шукаю в рясному барвінку. Ніхто цього слова за мене сказати не зможе довіку. Це слово з […]...
- Уривки з поеми ДЗВОНИ Нас трагедії не лякають, Знать не знаєм могил повстанських, У нас брат братові – той же Каїн, То навіщо тут […]...
- БДЖОЛА Сухий комиш, і мертвий блиск води, Порожні й голі хиляться сади. Підуть дощі, а там і сніг нагряне… Але всміхнулось […]...
- “Горять священні орифлями…” Горять священні орифлями революційної весни. Ми ждем і вірим коло брами. Горять священні орифлями, і сонце в грудях і над […]...
- БЕРЕЗІЛЬ А весни так хочеться, (дай, Боже, весни!), бо душа полощеться в прикрощах сумних. До весни йде Стрітення, (дай, Боже, добра!). […]...
- Нічний краєвид у місті (сонет) Найнезбагненніше – зі звичним – поряд. Не сонце – з вежі – півень – щогодини, А смокви фіялкового страждання, Які […]...
- ХЛІБ І СЛОВО У стінах храмів і колиб сіяє нам святково, як сонце, випечений хліб і виплекане слово. І люблять люди з давнини, […]...
- “Не маєм права забувати…” Не маєм права забувати Пісень, яких навчила мати, Повинні їх і наші діти Своїм нащадкам передати. Коли прийде пора рушати […]...
- “Ти, сивий лісе в сутіні прозорій…” Ти, сивий лісе в сутіні прозорій, І ви, гаї в зелених льолях літ, Нічого так не треба, як в підзор’ї […]...
- НЕВЧАСНИЙ СНІГ Що скоїлось в природі? Я не міг Вписати це в події пересічні: Десь перед першим травнем випав сніг – Такий, […]...
- ЛЮДИНА + 1 Ніч темна, олив’яна, зимна, люта, чорна, Лиш вітер обертає хмар важенні жорна. Лиш срібна смерть іде в садиби […]...
- ПІСНЯ МІСЬКИХ ДІТЕЙ сонце, сонце, поцілуй наші руки, засвіти наші очі, загрій наші тіла, бо наші матері сплять в брудних ліжках, як повії […]...
- РІДНА МОВА М о в о р і д н а! Колискова Материнська ніжна мово! Мово сили й простоти, – Гей, яка […]...
- ЧУДО Та звідки ж воно, оце слово, ніколи, здається, не чуте? Ну просто не слово, а чудо – та звідки ж […]...
- Верховинська ідилія Краю мій карпатський, світку мій чудесний, дай тебе любити за високі весни, коли сіють небо по землі лелеки і скликають […]...
- “Сьогодні я не той, що вчора…” Сьогодні я не той, що вчора, І ватра мрій – не та сама, Бо впала непрозора штора За тим, що […]...
- МОНОЛОГ Око, око, не дуже бачиш ти глибоко. Т. ШЕВЧЕНКО Коли ти, Боже, рушив світом зорі й води і випустив на […]...
- СОНЯЧНИЙ ВИБУХ Наче росою сонце умите Пересочилося в грона налиті. А дивні люди (сила безсонна) Геть подушили ті повні грона. Кров’ю сонцевою […]...
- “Зимувала у стайні між овець білих…” Зимувала у стайні між овець білих, серед білих і сивих. І носила отаву і на хвою стелила, над ягням голосила. […]...
- 4. Може, мореля в вікні Може, мореля в вікні, в передчутті терпкої весни шепнула тобі благовість, заки архангел метеором злетів до малого твого гнізда. Каплице […]...
- ЖАЛЬ Як настане весна божа, Степ зазеленіє, Яких тільки нема квіток! Аж серце радіє; Ряст, барвінок, чебрець, зорі, Васильки і рута. […]...
- ПРАДІД Космач іноді видається мені древнішим від Києва… А в якому столітті загублене його заплічне мале село, де з прадіда всі […]...