“Стриножені коні хропуть уночі за горою…”

Стриножені коні хропуть уночі за горою.
У травах, над обрієм, місяця жовта чалма.
То крадеться тьма?.. Хтось прикинувся темною тьмою?..
То пугач озвався?.. То пугачем скрикнув чумак?..

У небі зоря – білотіла слов’янка броваста.
І мажі за шляхом – з мазницями й сіллю стоять.
О степ половецький, криваве розбійницьке щастя,
о степ половецький, людського життя сіножать!

Зійшлись ятаган в поєдинку і дишло-незграба,
і хрип передсмертний, та ще й передсмертні слова…
В камінних руках у камінної скіфської баби
відрубаним сміхом сміється чиясь голова…

Схмеліють полин і чебрець від пролитої крові.
Розсипана сіль нагадає різдвяну пургу.
Зорю-полонянку гуртом на аркані шовковім
візьмуть у ясир – білотілу, бровасту, нагу.

На огирах диких відкотиться степ. Ковилою
чумацький уранці гойднеться сплюндрований стан.
І гірко заплаче зажурений Див за горою,
й Дніпро у жалобі опечалить блакитні вуста…

Дівочеє тіло зорі мені й досі біліє,
і досі сивіють полин та чебрець, наче біль
і там, на Шляху на Чумацькім, у небі зоріють
чумацькі кістки і чумацька розсипана сіль…

(3 votes, average: 4,33 out of 5)

“І досі сниться: під горою…” І досі сниться: під горою, Меж вербами та над водою, Біленька хаточка. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки […]...

“Перед тобою, над горою – ліс темний…” Перед тобою, над горою – ліс темний, високими снігами спинений. За тобою, під горою – село вечірнє, першою колядою засвічене. […]...

“Похмуре небо під горою…” Похмуре небо під горою У сірі скелі глухо б’є. Колись ми тут удвох з тобою Про щастя мріяли своє. Які […]...

“Не раз, як сонце лягне за горою…” Не раз, як сонце лягне за горою Й на плесо моря впадуть фіолети, Іду до твого тихого покою, Як хорий […]...

“За чорно-синьою горою…” За чорно-синьою горою, на схилку радісного дня, Малює хмари пурпурові якесь веселе чортеня. Зеленим пензликом тополі – кривенькі кігтики в […]...

“Гей, летіли, мчали дужі коні…” Гей, летіли, мчали дужі коні! Стрічний вітер розсікали гриви І китайки віялись червоні За шапок палахтінням тріпотливим. Пронесли несамовито коні […]...

СІЛЬ ЗЕМЛІ Як чумаки колись по сіль ішли від рідних хат і піль, хоч в серці туга, жаль і біль, – ішли […]...

СТЕП Ходе Степ. Замислений Степ. А на ньому синій, синій жупан. За туманом – туман і татарські загони… Розсипається Степ синім […]...

“Тремтіли коні на стерні…” Тремтіли коні на стерні, в тумані сивім. У старовинному вбранні ти йшла на сиглін. У плесі, ніби у душі, ховала […]...

КОНІ Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони на поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші… Хвилина – і табун […]...

КОНІ Івану Драчеві Івану Драчеві Коні-гривані – блискавки! Коні булані – лиск! Коні – у небі висянім, Коні – в Парижі […]...

ДОЛИНА З розводами полумисок кленовий з блакиттю неба на самому дні пливе в степу, немов посеред моря… Як ніч вогні запалить […]...

“Якось-то йдучи уночі…” Якось-то йдучи уночі Понад Невою… та, йдучи, Міркую сам-таки з собою: “Якби-то,- думаю,- якби Не похилилися раби… То не стояло […]...

“Що робить сонце уночі…” Що робить сонце уночі, Коли у лісу на плечі Тоненька зіронька сидить, – Що робить сонце? Сонце спить. Що робить […]...

“В посушливе літо – в душі чебреці вигоряють…” В посушливе літо – в душі чебреці вигоряють, в душі чебреці вигоряють, і в’януть в душі полини. В посушливе літо […]...

“Перегорю…” Перегорю, Переболю. Усі недуги пересилю. І кров’ю окроплю свої надії перестиглі. На крем’яний Чумацький Шлях по сіль розвіяну полину. Збагну, […]...

“СЕРПНЕВИЙ ДЕНЬ ВІДПАЛЕНІВ…” Серпневий день відпаленів, Розлив довкіль тепло – Гіркавим духом полинів Над степом потягло. Полин-гірчак, полин-бур’ян, Пахучая трава, Аж серце гоїться […]...

“Уночі його вели на розстріл…” Уночі його вели на розстріл. Хтось тримав ліхтар, мов смолоскип, На неголенім обличчі гострі Волоски… Віддалік, немов цілком байдуже, Офіцер […]...

“Гупнуло щось за вікном уночі…” Гупнуло щось за вікном уночі, Тихо тривога війнула на серце… Вслухаєшся і збагнеш річ у чім – Яблука падають… І […]...

“Дорога в стежку перейшла…” Дорога в стежку перейшла І стала вже самим міжтрав’ям… І степ – немов суцільний шлях, Шумкий і зелен-кучерявий. І трави […]...

“У присмеркові доброї дібровості…” У присмеркові доброї дібровості пшеничний присмак скошеного дня. На крутосхилах срібної дніпровості сідлає вічність чорного коня. Киреї хмар на плечах […]...

В СТЕПУ По хвилі зеленій пливе-виглибає ковчег для спасіння, і коршак у пошуках суші заточує лет, розмотана нитка сотається в небо від […]...

ВОЛОХ За морем степ, край моря степ, В степах волох з шатрами ходить: Крива коса, зубчастий серп Волоха в поле не […]...

СЛІПИЙ ДОЩ СОРОК ПЕРШОГО РОКУ Звідкіль цей дощ, коли ані хмарини, ні цятки в небі – вимита блакить: течуть, течуть єднальні волокнини, а поміж ними […]...

ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА Я пізнав її всю магічність, Димовитвір на диких вітрах. Ми зіткнулись: притихла вічність – І малий мимолітній птах. Мій шедевр […]...

“Ми живемо отут, на землі, край Чумацького битого шляху…” Ми живемо отут, на землі, край Чумацького битого шляху, на узбіччі, де пахне полин і блакитний чебрець, де кропива глуха […]...

ПЕРЕДЖНИВ’Я Токи в степу за вибалком стругають, Дбайливо постіль стелять для зерна. І думка моя збуджена шугає, У піднебесся жайвором зрина… […]...

ПАРТИЗАНСЬКИЙ ЛІС Хмари купчастих сосен Течуть в жолоби долин, І падають сиві роси На голубий полин. Полин і кошлатий нежер Горбищами поросли […]...

“На хмарах горбатих громи роз’їжджають возами…” На хмарах горбатих громи роз’їжджають возами громи роз’їжджають у хмарах – вози гуркотять Від воза загубиться колесо – й гримає […]...

КОНІ В мерехтливому світлі неоновім, На тлі пишних реклам і вітрин – Чи здалось, чи привиділось: Коні, Батькові коні побачив син. […]...

ВІДГОМІННЯ Світлій пам’яті брата Федора Я жалів і жалітиму юні літа, Хоч вони вже далеко, далеко, Де у синьому небі і […]...

СПОЧАТКУ НА КОНІ Вподобав Гриць собі лоша Булане, струнконоге. Водиці, сіна чи вівса Щодня несе для нього. Сміються з Гриця хлопчаки: Погляньте ви […]...

КОНІ Одкрий ріки, де зорі над скиртами, Де в ситнягах нуртують коропи, Гнучи на прив’язі нові стовпи, Тілисті коні крешуть копитами. […]...

ПОЛИВ’ЯНІ КОНІ На ярмарку старий гончар пантрує полив’яних коней, що табуном пасуться на строкатому рядні. А коники ж які! Бокасті та дзвінкі, […]...

КОНІ ГОЛУБІ Гасне сонце на горбі. Чаша дня допита. Скачуть коні голубі, лунко б’ють копита. Скачуть коні молоді, вже їх не догнати. […]...

“Ой майнули білі коні…” Ой майнули білі коні, тільки в’ються гриви, Тільки курява лягає на зелені ниви. Пронеслись, прогупотіли, врізалися в небо, Впала з […]...

ТАРПАНИ (Дикі коні) Де під вітрами плеще Інулець І ходять дрохви по вівсюг рославий, Там тарпани поскублюють отави І воду п’ють із чистих […]...

НЕНІЯ Шум смерек не заглушить Смертельних стогонів Тих, хто поляг під ними, І всі Черемоші не змиють Невинно пролитої крови. Земле […]...

І РВОНУЛИСЬ НЕСТРИМАНІ КОНІ І рвонулись нестримані коні, Крешуть іскри вогненні підкови! …Сіє осінь з розкритих долонь Позолітку на листя дубове. Кожний кущ багряніє, […]...

“Силует Богдана на коні…” Силует Богдана на коні, Величаві куполи Софії. Віри, і любові, і надії Вистачить на все життя мені. За Дніпром, в […]...

Related posts: