НЕ СУМУЙТЕ
Низько, низько похилилась
Наша рідна хата:
Не єдна любов до краю
Більше з братом брата;
Там, де кров лилась річками
За свою країну,
Там недбалість і байдужість
Бачимо єдину.
Але ж не сумуйте! Не скрізь ще руїна:
Високі душею єсть люди,
І в серці в людей тих живе Україна,
І жити повік вона буде!
Низько, низько похилилась
Наша рідна хата:
Не єднає праця спільна
Більше з братом брата;
Там, де сила процвітала,
Сяла де просвіта,
Там тепер країна млява,
В темряву повита.
Але ж не сумуйте! Ми будемо жити,
Ще темрява нас не здоліла,
Єсть руки невтомні, що вміють робити,
Жива ще вкраїнськая сила1
Низько, низько похилилась
Наша рідна хата:
І не скоро ще в їй знову
Брат пізнає брата.
Невелика наша праця,
Невелика сила, –
Довго ждатиме ще сонця
Україна мила.
Але ж не сумуйте! Не згине та праця
І виведе всіх із недолі,
Того ж, хто тій праці міг щиро віддаться,
У нас не забудуть ніколи!
1890
Related posts:
- 1. *** ІВАНУ ПИЛИПОВИЧУ ХИЛЬЧЕВСЬКОМУ Як з тобою ми зустрілись На шляху широкім, Ти заглянув мені в душу Своїм добрим оком І […]...
- “Рідна мова в рідній школі!..” Рідна мова в рідній школі! Що бринить нам чарівніш? Що нам ближче, і миліш, І дорожче в час недолі?! Рідна […]...
- “Моє серце в херсонських степах…” Моє серце в херсонських степах, У притаєних скитських могилах. Я в душі чебрецями пропах, Випасаючи коней по схилах. Клекотить запорозький […]...
- ДВА ЕКСПРОМТИ ЗІ СВЯТА РІДНОЇ МОВИ І Кіровоград Ми про щастя дружно відкричали і діждались тихшої події: свята української печалі, свята української надії. Довго правда нас […]...
- СВЯТИНЯ Мовчки струни на бандурі Я перебираю. Заспівав би я до тебе – Голос замирає. Не почуєш мого слова Серцем молоденьким, […]...
- “А та хата…” А та хата – Хата на канатах; I таланило, коли на латi Будь-де летите… Ледь дуб У гiллi – гу!.. […]...
- НОВОСІЛЛЯ Братові Василю Валять, крушать білу хату, білий сніг пил кружляє. Стогне стріха пелехата, ронить мох іржавий. Ох, веселенька ж робота! […]...
- “Ця казка на білих лапах…” Ця казка на білих лапах Іде уночі по дорозі, І місяць тече по хатах, І в казках на віях сльози. […]...
- ВСТАНЬ, ТАРАСЕ, ПОДИВИСЯ Встань, Тарасе, подивися, – Не пізнаєш України: Оновилося Полісся, Лише пісня з полонини! У сім’ї великій, новій, Кайдани старі порвавши […]...
- “От і все. Немає у селі…” От і все. Немає у селі Більш обійстя нашого і хата Дивиться на мене віддалік Вікнами чужими… Все крислата Груша-дичка […]...
- “Спорожніла хата…” Спорожніла хата – Мама із татом На галицький цвинтар переселились. І в трьох кімнатах ще не прибратих Наша скорбота, печаль […]...
- ГІМН-ПРОКЛАМАЦІЯ Благословенний піт, Благословенний труд, Благословенна рука Трудівника. В поті чола здобуваємо хліб, – Надії його не дадуть. Ти до праці […]...
- СВЯТ-ВЕЧІРНЄ Тут, у Канаді – Санта Клос, А там за морем – Дєд Мороз, А де Христос, а де Христос? ї […]...
- ІМ’ЯМ ЛЮДИНИ І НАРОДУ Я єсть народ… П. Тичина Я єсть народ. Моєї правди сила Влилась в Закону нашого слова. Я єсть Людина, в […]...
- ЗЕМЛЯКАМ що збираються раз на рік на Шевченкові роковини співати гімн “Ще не вмерла Україна” Ще не вмерла Україна, Але може […]...
- ІОСІФУ КОБЗОНУ Співуну Московського Кремля Лине із могили пісенька дурненька: “Матушка-Расєя, Україна-ненька”. Цить, засни, Кобзончик. Ладоньки-ладусі… Та нема ж у тебе жодної […]...
- БІЛЯ ДЖЕРЕЛА Нам треба жити… Мамо, мамо! Життя – як мить, як сивий дим. І так його на світі мало, що не […]...
- ДО ПРАЦІ Праця єдина з недолі нас вирве: Hумо до працi, брати! Годі лякатись! За діло святеє Сміло ми будему йти! Праця […]...
- Я УТВЕРЖДАЮСЬ Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! – а сила […]...
- КАНАДСЬКА ГЕОГРАФІЯ (Назвознавчий вірш) Саскачеван, Восетна й Саскатун Для мене повні індіянських лун, Та Вільна, Мирнам, Ярослав, Лужани Беруть верхи найбільшої пошани. Я б […]...
- “Вот и разошлись пути-дороги вдруг…” Вот и разошлись пути-дороги вдруг: Один – на север, другой – на запад,- Грустно мне, когда уходит друг Внезапно, внезапно. […]...
- УКРАЇНА Україна – плантаторське поле, Україна – лиш ярем скрипіння, Україна – плачі й голосіння, Які не вщухають ніколи! 1943...
- ПОЄДНАННЯ І знов село… І вже, немов не рідне, Лиш декілька лишилося ще хат, Де ждуть тебе, як добрі очі, вікна, […]...
- “Шипиш…” Шипиш… Ти – войовит. Віки тер єретиків. Ти – щит. Живи ж. Я – цар під роями рим’я, орд… і […]...
- “Україна копає городи…” Україна копає городи. Може, рік, може, вік проживе. А коли вже державу спородить, Тоді й небо візьме за живе. Україна […]...
- “Несли твою труну. Тремтіли грона-бризки…” Несли твою труну. Тремтіли грона-бризки на віях яворів, а вечір похиливсь так низько, низько-низько – ще мрів – про ранок? […]...
- РОЖА Н. С. Варзину Дівочка мила, гарна, вродлива, Добра з душі, з серця жалослива Прийшла додому, сіла в порога: – Ой, […]...
- “Заліг, заліг козаченько…” Заліг, заліг козаченько Та й не підведеться; Товариші вертаються, Хворий зостається! – Товаришу, рідний брате, Маю умирати. Ой дай же, […]...
- “У тієї Катерини…” У тієї Катерини Хата на помості, Із славного Запорожжя Наїхали гості. Один Семен Босий, Другий Іван Голий, Третій славний вдовиченко […]...
- ПОРТРЕТ БАТЬКА Тато був скупим на ласку, цілуватись не умів. Клав долоню, наче праску, на чорнявих пустунів. Тато хмурився невміло, був нещедрим […]...
- ДО ШЕВЧЕНКА Замало цих слів: Пророк. Титан. Прометей. Сумління Ти наше, вибір і крок, Боління, вічне боріння. Вивів нас на світла Вигаслі […]...
- ПІСНЯ. СТУДЕНТ В славнім місті Петербурзі, Недалеко від Неви, Із болота виглядає Хата бідної вдови. Стара хата зо вдовою Разом вік свій […]...
- ПІДНЕСЕННЯ На лівім березі Дніпра Возводять церкву п’ятибанну. Щоранку з сонного туману Мов піднімається гора. І ось вона сягнула неба, Поцілувалася […]...
- ВЕСНЯНКИ І Зійшли сніги, шумить вода, Весною повіва; Земля квіточки викида, Буяє травка молода; Все мертве ожива. Веселе сонечко блистить, Проміння […]...
- “Біла мево, що кружляєш…” Біла мево, що кружляєш Над водою низько-низько, Чом же ти так безупинно Б’єшся й жалібно квилиш? Подивися, біла мево, Як […]...
- Серпнева Україна Ще сміються з малороса при державному стерні. ще Вкраїна ходить боса по розпеченій стерні. Ще її сини-холопи, її доньки з […]...
- “Любити більше матір, ніж себе…” Любити більше матір, ніж себе, Любити більше землю, ніж державу, Та більше стелі – небо голубе, Та більше слави – […]...
- “Побілила вдова Осінь свою хату…” Побілила вдова Осінь свою хату, А сягає її хата аж до неба, Все прибрала – сісти спочивати б, Та підвести […]...
- ПОВЕРНЕННЯ А хата крейдою біліла І осипалась, ніби мак. Та хата знов мені боліла, Немов не хата, а тюрма. Їй все […]...
- ЗЛИТА З ХВОСТИКОМ ЦЯ КРАПКА Загадка Злита з хвостиком ця крапка, невелика, власне, лапка. Робить паузу, всім знайома. Як вона зоветься? (Кома)...