“Дванадцять сивих суддів сидять…”

Дванадцять сивих суддів сидять
у сутінках під стіною,
а я ховаю очі, як тать.
Що стало, старці, зі мною?

Чому ви тут? Ви ж приходите в час
найпершої тільки купелі,
і більше до скону не чути вас,
і ваші суди невеселі.

Хто душу, мов немовля, розповив?
Тремтить, нага, над водою.
Її вже мили для ваших слів
найпершою крижаною.

Судіть, бо душа – це така пора,
коли слово – за вами.
У першій купелі жінка стара
занурювала руками

мене, а кожен суддя судив,
а жінка дим сокотила:
від хижих птахів і муравлів
мале тільце обкурила.

Над ватрою тримала вона
мене, і стікала з мене
вода свячена, вода крижана,
і мати пила свячену.

Дванадцять сивих суддів сидять
у сутінках під стіною,
а я ховаю очі, як тать.
Що, старці, було зі мною?

Кричить породілля, бо на порі.
Чекають дванадцять суддів.
Плаває гострий лід у цебрі.
Вогонь обпікає руки старі.
Що, старці, зі мною буде?

(2 votes, average: 4,50 out of 5)

“В сивих травах…” В сивих травах – у сивих росах відходила любов моя. Перев’яла трава в покосах, здаленіла днів течія. Тротуарами по асфальті […]...

“два горобці сидять на вежі…” два горобці сидять на вежі купили 100 грам дешевих цукорків розкрили кульок і їдять ірис зав’яз у дзьобиках краще мати […]...

МОСКВА. ГОДИННИК Б’Є ДВАНАДЦЯТЬ Щодня, як ніч впаде на трави, Як теплі роси упадуть, В садах квітучої Полтави Музика грає, танці йдуть… В садах […]...

ПЛАЧЕ І ГОРЕ За стіною плакала жінка… За стіною плакало горе, А бездушність чекала ліньки, Щоби сліз тих пролилось море. За стіною любов […]...

“Дванадцять літ крівавилась земля…” Дванадцять літ крівавилась земля І сціпеніла, ствердла на каміння. І застелило спалені поля Непокориме покоління. До перс заклятих, просячи тепла, […]...

“Чи в сивих іржавих болотах…” “Нет в этом никакой моей вины…” О. Твардовський Чи в сивих іржавих болотах… Чи в чорних сибірських снігах… Чи сіра […]...

“Дванадцять видів плеканих квіток…” Дванадцять видів плеканих квіток У парку в Мехіко саджають люди, Аби ввесь рік позмінно, без облуди, Ловили очі радість пелюсток. […]...

“До сивих брів обдмуханий морозом…” До сивих брів обдмуханий морозом, спинивши сніг, стояв похмурий ліс; і вітром гострим холодило сльози, і світ ламався у кристалах […]...

“Я вірші пишу…” Я вірші пишу вночі в Прокураві, я вірші пишу в татовій хаті, доки сидять під стіною на лаві мої предки […]...

“Найлегше згадую жабу…” Найлегше згадую жабу. Точніше, її очі, страшніші від очей змії. Бо то очі жаби, яка в сутінках прийшла назавше забрати […]...

ДВАНАДЦЯТЬ ЗМАРНОВАНИХ СЕРПІВ 1. на деревці бриньчать дванадцять місяців один із крихкого скла другий солодяник третій гіркота у позлітці а ще інший золоте […]...

ПОРНОГРАФІЗА Я надто вдячний панно мила Що мрія серце затопила Що ви ввійшли в химерний храм Туди впускаю І там ховаю […]...

ЩЕДРИЙ ВЕЧІР Михайлові Стельмаху Дванацять страв на столі, Дванадцять морозів У вікна спинаються, Дванадцять місяців, Дванадцять богатирів Поважно круг столу всідаються. Ой […]...

ДВАНАДЦЯТЬ 1 Зануривши голову у білу, впадеш в заламані коліна, тебе обмарить і повіриш у нерозгаданості тіла; в п’янкому мареві почуєш […]...

“Вечірня жінка і ранкова жінка…” Вечірня жінка і ранкова жінка – Немов вечірня й вранішня зоря. Ранкову манить росяна стежинка, Вечірня – в тихім сяйві […]...

В МОНАСТИРІ Святі обличчя з тихих стін На мене дивляться терпляче, Як я кладу уста гарячі Цілунком на твоїм листі. І сонний […]...

2. ЗОРЯ Там, де нас немає і не буде, сніг упав на вежі і сади. В темряві жаріють без остуди вогники у […]...

РИТУАЛ Вода сама – і лябіринт, й арбітр, Який – світи – з долонь, як помідори. Свідомість – раптом – велетенські […]...

6. Він видвигнув мене Він видвигнув мене з ядра землі могутнім жестом, обтрусив з пороху райського дерева і поставив мене, де ніколи не ступала […]...

“Я лиха не знаю, не знаю недолі…” Я лиха не знаю, не знаю недолі! Утіха у мене сестрою! Гуляю, співаю, як пташка на волі, А смуток – […]...

ІІ. БІЛА ПРИЧІЛЬНА СТІНА А за мною щовечора Ходить біла хатня стіна З вікном і голубими віконницями, Із пташенятами під стріхою, З відблисками призахідного […]...

Мати Біля вікна у сутінках Мати гойдає колиску, Де спить дитина. Тільки немає колиски. Тільки немає дитини – Зникла, розтала у […]...

“Зимувала у стайні між овець білих…” Зимувала у стайні між овець білих, серед білих і сивих. І носила отаву і на хвою стелила, над ягням голосила. […]...

УВРТЮРА Сидять в опернім театрі, не десь, а в партері, Вона і він. Надулися, наче дві тетері. Бурчить вона: – Що […]...

ЕПІЛОГ Я, підданка своїх обов’язків, я, васал свому королю, я люблю тебе тихо, боязко, я прощально тебе люблю. Не жалкуй за […]...

ПРОЩАННЯ З ПУЩЕЮ Дуби і сосни вищаться стіною, І тихий голос птаха подає… Щось елегійне коїться зі мною, Мінорно входить у єство моє. […]...

“Я юності не знав. Нудотно і похмуро…” Я юності не знав. Нудотно і похмуро Пройшли мої, можливо, кращі дні У тісноті і сутінках конури З думками власними […]...

“Тінь вечірньої птиці…” Тінь вечірньої птиці На екрані вікна. Панорама столиці, Голуба далина. Вийде місяць впідповні, Одіб’ється у склі На трамвайнім вагоні, Що […]...

РИБИ холоднокровні істоти доживають у нашій ванні останні дні їх продовгуваті гнучкі тіла закінчуються прозорими хвостами їх очі дивляться як будуть […]...

ІІ. ODI PROFANUM VULGUS! Вони сидять серед базарів І продають дрантивий крам, – Нікому непотрібний хлам Перед ними храм краси захмарив. Сидять щовечора, щоранку, […]...

У ПИСЬМОВІЙ ФОРМІ За дрібничку посварились чоловік і жінка. Чоловік ходив надутий і мовчав, як стінка. А коли вкладався спати, наче незнайомий, Написав […]...

НА СХИЛІ ДНЯ Сіріє в дзеркалі обличчя. Сплива донизу день за днем. Людинонько, благенька свічко, не захлинись своїм вогнем. Не обпечись вечірнім смутком […]...

ПРИТЧА ПРО ЖІНОК Був собі в царя слуга – Розум, дотеп і снага. Словом, хлопець – ніби дзвін, Та почав марніти він. Цар […]...

СУТІНКИ Як залягають сутінки в кімнаті, Я не лякаюся нічого й не боюся, В кирею самоти я щільно огорнуся, Гляджу на […]...

СУТІНКИ У сутінках душі моїй тривожно. Між цих смутних задимлених пожеж, між цих туманів розминуться можна з життям своїм і заблукать […]...

МРІЯ ПРО МОРЕ У Мартина жінка гарна ще й молодша вдвічі. Раз вона йому сказала, дивлячись у вічі І поклавши кучеряву на плече […]...

НА ІМЕНИНАХ З гіркої чаші, любий друже, пий до дна! Нехай чатує нас байдужа сивина. Хай осінь віку в очі карі погляда […]...

В ДОНБАСІ Дванадцять днів, дванадцять синіх чаш Над сірими і ржавими ярами – Ми їх пили маленькими ковтками, Бо знали ми: півмісяць […]...

ДВА ГРЕНАДЕРИ До Франції два гренадери йшли, Що були в російськім полоні, А як у німецьку господу зайшли, Схилили чоло на долоні. […]...

“Перше осені слово…” Перше осені слово – Перший лист на землі. За Дунаєм дзвінковим Тихі гори в імлі. А за тою імлою Є […]...

Related posts: