Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Я юності не знав. Нудотно і похмуро…”

Я юності не знав. Нудотно і похмуро
Пройшли мої, можливо, кращі дні
У тісноті і сутінках конури

З думками власними наоднині.
Я не шукав хвилинної утіхи,
Бо соромітними здавалися мені

Розв’язні танці і розмови тихі,
П’янке тепло дівочої руки
І губи, скорчені від сміху.

І все було у мене навпаки:
Коли гриміли духові оркестри
І шарпали підлогу каблуки,

У мене в роздумах проходили семестри.
Були зі мною сум і самота
Та ще нудьга й допука, ніби сестри.

Тепер смішні – дитяча прямота,
І аскетизм і холодність уявні,
Бо сонне серце сполох калата.

І та моя відчуженість недавня
Мене залишила – і я бажаю жить,
Відкрить на вікнах посірілі ставні,
З людьми сміятись, плакать і любить.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Я юності не знав. Нудотно і похмуро…” - СИМОНЕНКО ВАСИЛЬ