“Бувають хвилі – серце мліє…”

Related posts:

1. “Бувають хвилини спокою порожнього…” Бувають хвилини спокою порожнього, Без бурі, без болю, без волі… В безодні знесилля німого Дрімають придушені болі – А серце […]...
2. БУВАЮТЬ ДНІ Бувають дні в житті Мов олово важкі Гнітючі, мов ярмо, Гіркі, немов полин, Тоді душа моя, Знеможена й німа Дрімає […]...
3. ІІІ. “Люди різні між нас бувають…” Люди різні між нас бувають – Симпатичні, гарні, чудні. Дні за днями, бува, куняють, А живуть лиш у мріях та […]...
4. “Не мчали хвилі над Москва-рікою…” Не мчали хвилі над Москва-рікою, – Точили душу сумніви юрмою. Не били хвилі в береги Дніпра, – На серце тиснула […]...
5. ЦИТЬ, МОЄ СЕРЦЕ! Десь гори зелені та море патлате. Там жінка вродлива сина вродила. Соками повний із хмелю землі, він виріс на горах […]...
6. “Сріблом відсвічують Світязя хвилі…” Сріблом відсвічують Світязя хвилі, Плинуть вздовж берега лебеді білі, Мріють в заплавах рибальські човни, Світ повен світла і таїни. Сосни […]...
7. “Хвилі жита? Пісків потоки…” Хвилі жита? Пісків потоки? Спраглий промінь? Смеркання цвіт? Вічний Боже, який широкий, Дивно знаний твій білий світ! Збройних сварів вогонь […]...
8. “Кохана, чуєш?.. Вибухнуло серце…” Кохана, чуєш?.. Вибухнуло серце, немов квазар між тисяч Андромед. У суголоссі жалібливих терцій враз зупинивсь його безумний лет. І я […]...
9. ПРО ЗЕМЛЮ Не полюбивши землю цю і хату, Не дайбо на землі цій доживати! Це – тратить час останній без пуття І […]...
10. “Чому з тобою ми не хвилі?..” Чому з тобою ми не хвилі? Удвох за руки ми б взялись І в край щасливий полетіли, Де ждала нас […]...
11. “До хвилі хвиля, наче скибка чорна…” До хвилі хвиля, наче скибка чорна ріллі… Так ніч переорала річку, загнавши скраю неба склянку-місяць, немов леміш в глибоку борозну… […]...
12. “І небо невмите, і заспані хвилі…” І небо невмите, і заспані хвилі; І понад берегом геть-геть Неначе п’яний очерет Без вітру гнеться. Боже милий! Чи довго […]...
13. “Поїду з Києва. Важке, підтале серце…” Поїду з Києва. Важке, підтале серце На води і на зорі понесу… Поїдьмо з Києва! Потроху пронесеться, Заміниться на тюльку […]...
14. “М’якшає серце, як віск. Підвечірок…” М’якшає серце, як віск. Підвечірок. Промінь останній лягає на згірок, ніжно взолочує радісні вруна, перебираючи їх, наче струни. Шелест вологий, […]...
15. СЕРЦЕ Моє гаряче серце обмивають Гінкою кров’ю почуття змужнілі Ненависти, що мислі проясняє, Мою безхмарну молодість вартує І, вбачивши вогні очей […]...
16. О КОСМОСЕ ВЕЛИКИЙ НАШ О Космосе великий наш, безмежжя розпрозорене! Ми із Землі блакитної мчимо у далі зоряні. Ми всі до тебе звикнемо, раніш […]...
17. “Снуюся над морем. На серце упала..” Снуюся над морем. На серце упала Утомлена смута важкою горою; Тоска моя кождий твій слід цілувала Й вертає до мене, […]...
18. Моя люба зоря ронить в серце мені Моя люба зоря ронить в серце мені, Наче сльози, проміння тремтяче, Рвуть серденько моє ті проміння страшні… Ох, чого моя […]...
19. СЕРЦЕ ПІЛОТА Йому ночами сниться синє небо, на тлі якого чорною змією звивається кардіограма серця… Він дістає щоранку кашкета без крилатої емблеми, […]...
20. З книги “PRELUDE” (1913)СЕРЦЕ РВЕТЬСЯ Лягає сум і серце б’ється, Згадаю як літа старі. Пусти – і зразу понесеться, Куди – не знаю, а мерщій […]...
21. “Серце…” Серце! Слухай, за вікном, де кінчається палата, білий цвіт легким крилом хоче світ весь обійняти. Чуєш: порухи трави, рух машини […]...
22. ВІДПОВІДЬ ЛІТСТУДІЙЦЕВІ НА ТЕ, ЩО І В ТАЛАНОВИТИХ ПОЕТІВ БУВАЮТЬ ПРОХІДНІ РЕЧІ Поетів судіть по вершинах (по творах вершинних), по кронах… Все те, що вторинне – як нижнє пагілля у сосон – […]...
23. “О люди! люди небораки!..” О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки! Вночі і […]...
24. ХВИЛІ Зловився короп, й рук нема тримати. Лиш груди – меч, що – межі ворожнечі. Краплини – крок, – все ближче […]...
25. ХВИЛІ Б’ючи в незборні береги, Вони відхлипують, щоб знову, Набравши більшої снаги, Вдаряти в острова основу. Нехай поразка облягла Чоло бутної […]...
26. “Ти, серце, змучене коханням і журбою…” Ти, серце, змучене коханням і журбою, Терпкими спогадами, буднями, що злі, В твоєму погляді ясніє тінь спокою Вогнем оновленої, княжої […]...
27. “Горить моє серце, його запалила…” Горить моє серце, його запалила Гарячая іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню […]...
28. “Якби ж то серце спокійніше мати…” Якби ж то серце спокійніше мати, Щоб не бентежили передчуття Та не ввижалась напівмертва мати І голодом заморене дитя. І […]...
29. НЕСІТЬ МЕНЕ, ХВИЛІ Несіть мене, хвилі, у безвісти млаві, В якісь безконечні простори: На тихій пустелі, у морській синяві Загублю несплакане горе. Несіть […]...
30. “Коли з ночі у серце повзе самота…” Коли з ночі у серце повзе самота І чорніють, як хмари, дерева похилі, І над всім налягає безмежна сльота – […]...
31. ЕСТАФЕТИ Різні бувають естафети. Міщани міщанам передать буфети, Заяложені ложки, тупі ножі, Глупоту свою і думки чужі. Різні бувають естафети. Воїни […]...
32. “Заморожені хвилі болю…” Заморожені хвилі болю На посвятник тобі несу. Я єдниній тобі дозволю Дознавати страждань красу. Це мої потаємні думи З перехрестя […]...
33. ПЕРУКА Ми так часто в житті граєм ролі чужі, як не смішно, Хоч самі у багні, серед тих, хто лукавий і […]...
34. СЕРЦЕ Я вся – суцільне серце. Тілом – світ. А серцеві ж потрібно битись, жінко. Я б’юсь, аж теплий лікоть у […]...
35. МОНТАЖ ІМПУЛЬСІВ красномовні вуста – дозрівання укусу до збереження віри в екзилі: дозрівання землі до пори землетрусу після виходу в статус рептилій […]...
36. “Душа людини – велемовна книга…” Душа людини – велемовна книга, Яку що більше пристрасно читай – То глибше радістю дзвінкою двигай І жни пізнань довершений […]...
37. “Позахолодало на ріллю…” Позахолодало на ріллю, На ріллю, де енко-єнко-венко-, Подивилось небо крізь зорю, Як морозить хвилю морозенко. Повідтуманіли береги, Понанахилились обереги, Глянули […]...
38. КРОВ І ЗОЛОТО Золото сліпить серце захланне Вглибишся, вглибишся – моторошно стане. Золото мите – Кров’ю полите, Кров брата, друга… (Підступ, наруга). Чорні […]...
39. ПРО СЕРЦЕ І ДУШУ Можливо, лірик щиросердний звомпить, Довідавшись, скажімо, з брошурки МОЗ, Що в нього серце – то звичайна помпа, А ще точніше […]...
40. 25. ПРОСТИРАЯЙ НЕБО Простели небеса і закутай нас, наче в пеленку. Ми притулимо небо до щік, наче ковдру, й голубизна закропить нам очі. […]...