Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“І десь надійшло на останку…”

І десь надійшло на останку
Холодне і темне: прощай!
Минаю будинок Держбанку,
Мене обминає одчай.

Даремне змагання – схилиться.
Впевнять: помилилася ти.
Замріяне слово, мов птицю,
Спіймали в повітрі дроти.
Нікуди не може летіти
Примара сліпої журби, –
Сміється і сонце, і вітер,
І голос залізний доби.

1924. ПРОСТІР (вірші). Київ, 1925.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

“І десь надійшло на останку…” - ФИЛИПОВИЧ ПАВЛО