ПРОЩІ. За Гейне
Лежить козак молодесенький
Да на хорування;
Коло його стара мати:
– Сину мій коханий!
Тепер літечко надворі,
Ідуть люди в Київ –
Іди і ти помолиться
Пречистій Марії:
Вона тебе вихворює,
Серденько загоїть!
– Нічо, мамо, нічо, сиза,
Ріднесенька моя!
Ходім в Київ помолиться
За мою Оксану…
Доле моя, доле моя!..
Мамо моя, мамо!!
…У Києві у святому
Молебень ведеться;
У Києві у святому
Там благодать ллється!
Хто на ноги нездужає,
А подужать хоче, –
Несе ніжки восковії;
Хто руки, хто очі…
А мій Іван несе серце
Із ярого воску:
“О, пречиста великая,
Ти матінко божа!
У сусіда було дівча –
Укрили коверцем…
О, пречиста ти київська,
Загой моє серце!!”
…Горить свічка на ліхтарі,
Горить, догоряє.
Лежить Іван на постелі –
Уперше дрімає;
Білу ручку – на сердечку…
Така його доля!..
А тим часом у кімнаті
Поволі, поволі
Тихі двері одчинились
Та й знов зачинились:
Ввійшла в хату божа мати, –
За нев два ангели, –
Та й поклала білу ручку
На сердечку Йвану…
Серце стало… А та ненька
Не знала – аж рано.
(3 votes, average: 1,67 out of 5)