ПРЕЧИСТА ДІВО, РАДУЙСЯ, МАРІЄ!
У синє море сонце ясне тоне
І своє світло, ніби кров, червоне
По всій країні доокола сіє;
А там зазульку в гаю десь чувати,
А там дзвіночок став селом кувати,
Там в борі вітер листям шелевіє:
Пречиста діво, радуйся, Маріє…
Пречиста діво, радуйся, Маріє!
Он молод жовняр ляг си на мураві,
Личко студене, шати му кроваві, –
Розстрілен нині; бо самий не вміє, –
Камраття яму темну му вкопали
І на спочинок бідного в ню склали;
Уже не скаже, як дзвінок запіє:
“Пречиста діво, радуйся, Маріє…”
Пречиста діво, радуйся, Маріє!
Під плотом сіла удовиця-мати,
До себе тулить бідне сиротяти
І плаче ревне, серденько їй мліє, –
Ба вже не плаче, вже і не голосить:
Склонила голов – більше не підносить;
Зірниці плачуть, а дзвінок німіє…
Пречиста діво, радуйся, Маріє.
Пречиста діво, радуйся, Маріє!
Там онде блудить сплакана дитина,
Без тата, мами, бідна сиротина,
Нічо не їло, душечка му мліє, –
І хоче в хату бідня навернути,
Господар псами тровить єго, чути:
Верескло, впало, кров ся з ніжки ліє…
Пречиста діво, радуйся, Маріє.
Пречиста діво, радуйся, Маріє,
Бо я не можу… Вшак я маю душу –
І чути мушу, і дивити мушу,
Що тут, на світі, ах, тутки ся діє;
Да як до гробу зложуть моє тіло,
Де темно, тісно, студено, зотліло,
Де нич не плаче, де усе німіє, –
Пречиста діво, радуйся, Маріє!
(2 votes, average: 3,00 out of 5)