ПЕРЕМОГА
Як спалахне серце кволе
Палом страчених надій,
Я прийду до тебе, доле,
На страшне криваве поле,
На останній смертний бій.
Все одно я маю рану,
Рану смертного жалю,
Так на бій я сміло стану,
Гучно висловлю догану,
Хоч тебе і не зломлю.
Я не гнусь, мов раб, під гнітом,
Доле, мачухо лиха,
Знай – з тобою, з цілим світом
Я поб’юсь з лицем одкритим
Проти злості і гріха.
Смерті в очі я загляну,
Жах могильний я стерплю,
Все одно я маю рану
Нестерпучу, нездолану,
Рану смертного жалю.
1911
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ПОПРІКИ Що я з тобою Маю робити, Що ти не хочеш Мене любити? Чи за тобою Все жалкувати, Чи все кохання […]...
- ТУГА СЕРЦЯ Літа мої молодії, Вам вже не вертаться; Душі моїй прийшла пора Слізьми обливаться. Серцю мойму як хотілось, Так не удалося: […]...
- “Так знай, що став я Місяцем твоїм…” Так знай, що став я Місяцем твоїм, так знай, що я не сходжу із орбіти з пори, що згасла у […]...
- “А нумо знову віршувать…” А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком. Нумо знову, Поки новинка на основі, Старинку божу лицювать. А сиріч… як би вам […]...
- МОЯ ДОЛЯ Ти зі мною, моя доле, в радості й журбі. Не кляну тебе ніколи, а клянусь тобі. Доле, ненько моя сива, […]...
- “Недомовленеє слово…” Недомовленеє слово, Недоспіванная пісне! Чи почнеться наново, Чи від жалю струна трісне? Безнадійні сподівання, Бездорожнії дороги, Безнастанне мандрування Крізь дніпровії […]...
- “Якби мені черевики…” Якби мені черевики, То пішла б я на музики, Горенько моє! Черевиків немає, А музика грає, грає, Жалю завдає! Ой […]...
- “Я руцi, що била, – не пробачу…” Я руцi, що била, – не пробачу – Не для мене переможний бич! Знай одно: не каюсь я, не плачу, […]...
- ПО ЛЬОДУ (За мотивами народної пісні) По льоду, по льоду свою долю поведу. Доле моя швидкоткана, під тобою крига тане… Жовта тріщина біжить, щоб заткати білу […]...
- ОТРУТА Богиня, смертного зустрівши юнака, Жагу запліднення не в силі потаїти, На його кинула полуменисті квіти І щезла в запусті, принадна […]...
- Слава А ти, задрипанко, шинкарко, Перекупко п’яна! Де ти в ката забарилась З своїми лучами? У Версалі над злодієм Набор розпустила? […]...
- РУСЬ. По “Mignon” Гете Ци знаєш, де країна тая мила, Де явір ріс і де калина цвила, Де Дністер грав, де Галич печаліє, Де […]...
- До н. к. с Зранку в холодну могилу Ти жертвою часу лягла; Без жалю загублено силу… А в мене пак гадка жила: Що повівом […]...
- БРЕННОСТЬ КРАСОТЫ Увы! что в мире красота?- Воздушный огнь, в ночи светящий, Приятна сердцу сна мечта, Луч солнечный, в росе блестящий. Мгновенье […]...
- “Ну навіщо стільки заліза…” Ну навіщо стільки заліза – Нари, двері, гратовані рами? Все одно я зненацька пролізу Крізь щілину тюремної брами. Все одно […]...
- “Вагу і значимість художнього слова…” Вагу і значимість художнього слова Порівнюють з хлібом насущним давно: Нещирі слова – мов кукіль і полова, Прадавні слова – […]...
- “Задивляюсь у твої зіниці…” Задивляюсь у твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти […]...
- БУРЛАЦЬКА Випливало з-за туману З лихоліттям чорне зло І з собою смертну рану Юнакові принесло. Не горіла, не палала Чиста свічка […]...
- “Марно кликала, пуста, недбала…” Марно кликала, пуста, недбала, Де ж ти діла, розгубила гнів? Для якого спокою приспала Полум’яні пориви синів? Це ж тебе […]...
- ПІСНЯ ДВАНАДЦЯТА. Дума перва І Навіки, так, навіки утопила Вона тебе, козаченьку, в жалю, – Не смертю, ні! А тим, що поновила На чужині […]...
- “Кохавсь я тобою…” Кохавсь я тобою, Як місяць водою, Як сонце усходом, Як роса травою. Стан твій як тополя На долині Юди; Личко […]...
- “Де ти, друже мій єдиний…” Де ти, друже мій єдиний? Розминулись ми в путі. За туманами ідилій жду тебе на самоті. Жду на тихім перехресті […]...
- “Цар руху, мислі цар (згадав хтось – Іудеї)…” Цар руху, мислі цар (згадав хтось – Іудеї) В жорстокий світ беззахисним явивсь. Де правда сили, звірі де й пігмеї […]...
- ХУРТОВИНИ Циферблат годинника на розі хуртовини снігом замели… Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли. Знов […]...
- НАДПИСЬ НА УРНЕ С тобою вместе враг твой был сожжен. Удавом он сдавил при жизни тело. Но до конца не мог коснуться он […]...
- ДОЛЕ, КВІТКО БІЛА! Доле, доле – квітко біла! Ти несеш мені весну Злотом ткану, мережкову, Щоб крізь сльози я раділа, Бо ж весни […]...
- “Україно, п’ю твої зіниці…” Україно, п’ю твої зіниці Голубі й тривожні, ніби рань. Крешуть з них червоні блискавиці Революцій, бунтів і повстань. Україно! Ти […]...
- МІЙ ШПИТАЛЬ Abyssum abyssus invocat! Ruysbroek Admirabillis Безодня смерти і безодня життя спіткались на межі, а на лезі її сьогодні знова нап”ятий […]...
- 19. Ти, що долонею затуляєш Ти, що долонею затуляєш рану душі, що збираєш прибоєм розкидані порожні мушлі, навіть позбавлені морського шуму, щоби вічністю їх наповнити […]...
- “Я визрів і прозрів – мені нема неволі…” Я визрів і прозрів – мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер […]...
- “Горить моє серце, його запалила…” Горить моє серце, його запалила Гарячая іскра палкого жалю. Чому ж я не плачу? Рясними сльозами Чому я страшного вогню […]...
- САМОТНЯ ЛАСТІВКА Самотня ластівка на дроті – Одним одна, самотина. Всі ластівки давно в польоті, – Чому ж без вирію вона? Така […]...
- “В зелених переспівах…” Євгену Гуцалові Євгену Гуцалові В зелених переспівах зоряно-криляно-клично Над вічним праполем і небом правічним Душа засвітилася, повна довіри До сизого […]...
- “Лебедій мені, лебедій…” Лебедій мені, лебедій В мить пресвітлу і в час безнадій. В добрім слові і пісні Тихим днем добросовісним Лебедій, мені […]...
- Оставим это. Обещать одно Оставим это. Обещать одно Мне должен ты. Коль в жизни доведется Нам встретиться еще – не должен ты Глазом моргнуть. […]...
- “О рідне слово, хто без тебе я?..” О рідне слово, хто без тебе я? Німий жебрак, старцюючий бродяга, Мертвяк, оброслий плиттям саркофага, Прах, купа жалюгідного рам’я. Моя […]...
- “Минають дні, минають ночі…” Минають дні, минають ночі, Минає літо, шелестить Пожовкле листя, гаснуть очі, Заснули думи, серце спить, І все заснуло, і не […]...
- 2. БЕЗ НАЗВИ Комусь життя – забави та відради, А світ закритий ширмою вікна, Турбота в нього цілий вік одна – Дістать дружині […]...
- ЕПІТАФІОН ГЕТЬМАНОВІ ІВАНУ БРЮХОВЕЦЬКОМУ Нема в світі статку – з мого знай випадку! Я був і гетьманом, мене звано паном. Приходить година, а з […]...
- Г. 3 Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать. А я Про тебе, воленько моя, Оце нагадую. Ніколи Ти не здавалася […]...