Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







19. Ти, що долонею затуляєш

Ти, що долонею затуляєш
рану душі,
що збираєш прибоєм розкидані
порожні мушлі,
навіть позбавлені морського шуму,
щоби вічністю їх наповнити
(наче корінь соком землі)
прийми нас під свій покров,
утомлених світом і долею.

Під твоїм широким плащем
бліднуть провини й пороки,
а душа вдягає з осанною
недільну сорочку.

Оподаль від метушні
наш дрібний плід
рятує накреслений день
і кучерявим деревом
росте в небесний балдахин.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


19. Ти, що долонею затуляєш - ВІРА ВОВК
«