“Ні, не хочеться з кривди вмирати…”

Related posts:

1. “Хочеться ніжний подих вітру…” Хочеться ніжний подих вітру На тонкострунну схопити арфу, Хочеться взяти на палітру Ніким ще не відану барву. Хочеться серцем розбагнути […]...
2. Осінь вечір пора вмирати осінь вечір пора вмирати голос кришиться на вітру сон раптовий як алігатор підкрадається угору теплий місяць до ока липне над […]...
3. “осінь вечір пора вмирати…” осінь вечір пора вмирати голос кришиться на вітру сон раптовий як алігатор підкрадається угору теплий місяць до ока липне над […]...
4. “Так хочеться побуть на самоті…” Так хочеться побуть на самоті, Посидіти в задумі при багатті, Згадати дні дитинства золоті, Літа юначі, мріями багаті. Так хочеться […]...
5. “Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… “ Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… Не надивився я ні на зелену землю, Ні на далекі сині небеса. Я не наслухався […]...
6. “Мабуть, я їду вмирати…” Мабуть, я їду вмирати На Україну додому. Знімуть патрони й гранати, Передадуть другому, Мене ж поволочать за ноги, В окопі […]...
7. Так хочеться чомусь пiсень спiвати! Так хочеться чомусь пiсень спiвати! Зустрiчним усмiхатись є потреба. Хтось думає – напевно, дурнуватий! А це я так закоханий у […]...
8. КОЛИ ВИПИТЬ ХОЧЕТЬСЯ У суботу Никодим по подвір’ю ходить. Випить хочеться йому, аж живіт підводить. А в кишені лиш сірник та одна цигарка. […]...
9. МОВЧАНКА Коли мовчать похмурі небеса І ходять люди, як німі, круг мене, Заговорити хочеться до пса, Почути хочеться виття скажене. Пізнати […]...
10. “Я вигортаю попіл із каміна…” Я вигортаю попіл із каміна, і ліс мені натрясся на коліна (довкола осінь, листопад, імлисто, а з попелу в відрі […]...
11. Глибокий плуг пройшов полями…’ Глибокий плуг пройшов полями Моєї тихої душі, І впали в слід йому стеблями Квітки, щоб вмерти у глуші. Зійшла зоря. […]...
12. “Глибокий плуг пройшов полями…” Глибокий плуг пройшов полями Моєї тихої душі, І впали в слід йому стеблями Квітки, щоб вмерти у глуші. Зійшла зоря. […]...
13. МАРУСЯ БОГУСЛАВКА з очисної покути билиною мене співають рятувати життя це – добре вмирати щоб не скривдити ні тотема ні людини ні […]...
14. “Це осінь це осінь це осінь…” Це осінь це осінь це осінь на срібну дорогу вийшла і долю нам бабиним літом і листям черленим пряде Це […]...
15. ЗЕЛЕНІ СНИ Над моєю осінню пливе білий смуток бабиного літа. Посивіло небо світове, а мені не хочеться сивіти. Листопадом стеляться літа, але […]...
16. ДЕКОЛИ Деколи хочеться серцю Квіткою бути пахучою, Деколи хочеться в небі Зіркою стати горючою. Деколи хочеться серцю Стати терном чи кропивою, […]...
17. ТРЕБА Треба бути сонцем, щоб промінням гріти, Треба буть грозою, щоб громом гриміти, Треба бути вітром, щоб хмари гонити, Треба бути […]...
18. “Навчи мене премудрості, навчи…” Навчи мене премудрості, навчи, Моя сувора і ласкава Музо, А ти, тендітне серце, помовчи – Мені потрібні витривалі друзі. Ще […]...
19. ГАЙДАМАКИ (Передмова) По мові – передмова. Можна і без неї, так ось бачте що: все, що я бачив надрукованого,- тілько бачив, а […]...
20. АБСТРАКТНИЙ СОНЕТ Життя земне – метеорита блиск, А ми – лиш тінь найвищої з субстанцій. І кожному колись напишуть лист, І піднесуть […]...
21. ПАМ’ЯТІ ДРУГА В п’яту річницю смерті В. Кобилянського Втіхи ні крихти, – а стільки терпінь!.. Душа до одчаю самотня… Ти тільки сон, […]...
22. КУХОВАРНЯ Мені обридають рими Хочеться спостерігати рухи слів Щоб за ними тяглась моя думка Музика самособойне плелась Переганяю рух життя Люди […]...
23. “Люди – прекрасні…” Люди – прекрасні. Земля – мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене […]...
24. “Старі дуби, спасибі вам за осінь…” Старі дуби, спасибі вам за осінь, За відлітання радості і птиць. Ще, певно, я затуркана не зовсім, Що чую шурхіт […]...
25. “Літо минуло. Осінь…” Літо минуло. Осінь. Вересень, мила, – ось він. Сад обважнілий плодами. Стали ліси мов храми. В золотоцвіті віти. Повиростали діти. […]...
26. ПРОСТОТА Хоч радію, та дивно: очі в мене сумні. “Ти доросла дитина”, – часто кажуть мені. Я і справді неначе десь-таки […]...
27. Не шкода Надій не шкода – і зітхання за ними безплідні, Байдуже сприймаю свої дріб’язкові невдачі, Дружу з небесами, вдивляюся в простори […]...
28. МЕСІЯ Уявляю – (страшна мить!) – Прийде, заридає з одчаю і сонце затьмить. Хтось кине слово п’яне: – В розстріл! на […]...
29. ВЖЕ БРАМИ ЛІТА ЗАМИКАЄ ОСІНЬ Задощило. Захлюпало. Серпень випустив серп. Цвіркуни й перепілочки припинили концерт. Чорногуз поклонився лугам і садам. Відлітаючи в Африку, пакував чемодан. […]...
30. МОЄ ПІДНЕСЕННЯ Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і як чудово Я почуваю як […]...
31. “Я їй сказав: “Мене ти не люби…”” Я їй сказав: “Мене ти не люби… Нам осінь пізня ходить коло хати, он сиза паморозь, як дикі голуби, на […]...
32. 1N Жінка що віддається не часто І таїть у собі стриманості красу – Ніби собі самому – каже – що своє […]...
33. ОСТАННІЙ РУБІЖ Коли невірний друг тихенько зрадить, коли немає ради і розради, коли усі вже спалено мости, – я вистою. Бо є […]...
34. РЕПЛІКА Хочеться казки. Хочеться тиші. Галаси, сурми виснажили мозок. Серце – серце моє ледве дише, Ніби йому дали 100 різок. Хочеться […]...
35. ОСІННЄ Залетів до хати лист перший осені сумної. Поруділий, наче лис, весь пошерхлий, у сувої. Осінь, осінь, біль тривог, сива паморозь […]...
36. АПОФЕОЗ Умирай, як смертельно підстрелений звір, Що й стрільця розриває на шмаття І побідно несе на широкий простір, За небесну блакить […]...
37. “Гроза відшуміла за місто…” Гроза відшуміла за місто, За дальні діброви й гаї. І небо, як очі твої, Одсвідчує молодо й чисто. Усе оповито […]...
38. “Гострi очi розкритi в морок…” Гострi очi розкритi в морок, Б’є годинник: чотири, п’ять… Моє серце в гарячих зморах, Я й сьогоднi не можу спать. […]...
39. ОСІНЬ (І) спить у хлібі смерть провалюються орачі повільно в ниву де жито їхніх рук мене ще держить проти неба аби з […]...
40. “В неволі, в самоті немає…” В неволі, в самоті немає, Нема з ким серце поєднать. То сам собі оце шукаю Когось-то, з ним щоб розмовлять, […]...