“Заграй мені на баяні, брате…”
Братові Павлові
Заграй мені на баяні, брате,
Голубів пусти під небеса.
Хай побудуть з нами батько, й мати,
І довкілля рідного краса.
Розмети буденщини полову,
Позбирай до гурту голоси.
Хай пребуде з нами наше слово
На прийдешні далі і часи.
Заграй мені на баяні, брате,
Хай біжить струмок по камінцях,
Будемо себе розпізнавати.
То важка наука, без кінця…
На гарячій степовій жаровні,
Де спектися міг би й лисий чорт,
Наші земляки єдинокровні
Научились смажити… комфорт.
Научились множити достатки:
Дайте модне, дайте “фірмове”!
Тільки щось у світі не в порядку:
В душах бракон’єрствує ТВ,
В душах гримкотять магнітофони
Денно й нічно на заморський лад,
Щоб втікало рідне в дальні гони
І не поверталися назад.
Ми – творці хоралів і симфоній!
Наші межі – не по хутори.
Тільки не стріляйте нам у скроні
Шротом какофонської мури!
…Без баяна що ж то за гостини?
Звеселись, а хочеш – затужи.
Брате, білі й чорні намистини
На щасливу нитку нанижи.
Заграй мені на баяні, брате,
Голубів пусти під небеса.
Хай побудуть з нами батько, й мати,
І довкілля рідного краса…