“Як упав я одного разу…”

Як упав я одного разу
На колючу солому пам’яті,
А вона ж така пломеніюча,
Замало на ній не згорів.
А довкола гули КамАЗи,
І турбіни ревли із-за тучі,
Щоб ніхто ні внизу, ні на кручі
Ані крику не чув, ані слів.

І сказав я собі, молодому,
Підтягнувши тугіше пасок,
Що солома згорить, та й по тому,
Та іще ж до липневого грому –
Де солома, там був колосок!
Перед тим, як упасти на ниві,
Ті стебельця щасливі, аж сиві,
Гнали силу земну до зернин,
Та минувся їм час-швидкоплин…

І сказав я тоді по-злому:
– Йдіть, безпам’ятні, спати в солому!
Тільки хто там безвольне засне,
Лиш зернину для кусня здобувши,
А коріння і стебла забувши,
Того й завтрашній день обмине.

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

УПАВ ЖЕ ВІН Як упав же він з коня та й на білий сніг. – Слава! Слава! – докотилось і лягло до ніг. […]...

ЯК УПАВ ЖЕ ВІН Як упав же він на білий На останній сніг весни, – Налетіли гуси та й сіли В узголів’ї, мов сни. […]...

ВЕСНЯНА НІЧ Настурцій ніч і ніч конвалій Пливе музика радієва. В саду тривожний жду – ніч палить – тебе, далека зоре, Єво! […]...

Звірям (першого разу) ми людську мову принесли Wild (at our first) beasts uttered human words… звірям (першого разу) ми людську мову принесли – другого разу каміння співало […]...

“Угорі, де котрого разу хмари потовчені бігом… “ Угорі, де котрого разу хмари потовчені бігом… Віщий птах умочив сизі крила в холодний туман; І пощезли з очей ті […]...

“На чорну землю перший сніг упав…” На чорну землю перший сніг упав. Замовкло все. Затихло. Заніміло. Немов на ватман вилите чорнило, Лежить в долині незамерзлий став....

ДО ОДНОГО СВЯТОГО В старих сандалях, волосяній рясі, Ти йдеш крізь місто на гарячий брук, Підносиш білість непорочних рук Благословенням на брудне і […]...

З ОДНОГО ДЕРЕВА З одного дерева хлібна лопата й хрест, З одного дерева труна й колиска, Одна природа та інший долі жест І […]...

З ОДНОГО ДЖЕРЕЛА Де вам, друзі, траплялось, щоб од міста, села три ріки розливалось з одного джерела? Що не річка, то мова прагне, […]...

ОДНОГО ВЕСНЯНОГО ДНЯ Віщове дерево гуде дрімотно зранку, розхильчасті гілки щось креслять нечітке, і пада тінь від них на стіл, на чаю склянку, […]...

ОДНОГО ЛИПНЕВОГО ДНЯ Суниці я збирав на дні окопу, там наскрізь тишу стелюх-мох прошив, липневий вітер тихо, одностопо ходив ізбоку й глицю порошив. […]...

“Од одного незчисленного…” Од одного незчисленного До другого царства незміренного Міст дугою зіп’явся; На одному кінці лев уклався, На другому діти з смолоскипами, […]...

З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА Я не людина, я рослина, а часом я мале листя, Співало дванадцять дівчаток: ой, стелися, хрещатий барвінку, і сонце в […]...

В КРАЇНУ ПОЕЗІЇ Як зрадить почуття високе І в силу власну втрачу віру – Нап’юсь березового соку І у земну снагу повірю. Пройдуся […]...

“Если б водка была на одного” Если б водка была на одного – Как чудесно бы было! Но всегда покурить – на двоих, Но всегда распивать […]...

4. Мама мені написала Мама мені написала: “У нас є втрата помер твій баранчик” ніби снігу зі смереки натряслося мені за душу бо я […]...

“епідемія простору все ще тріпоче умами…” епідемія простору все ще тріпоче умами, за державою снігу усе ще столиця сама… їм і жити замало, і солодко жити […]...

ВІТРОВІ Вітре буйний, непощадний! Маєш силу ти велику: Через степ, діброви й море Дмеш і крутишся одвіку. Як солому, серед лісу […]...

ВІД ЛЮБОВІ Вам – любов моя, братове, Хліб і чарка на столі. Світ любові – рідній мові І всім сущим на землі. […]...

ПРОКРУСТОВІ ЩАСЛИВЦІ – У тебе задовгі руки, – сказав Прокруст. – Відрубаємо – і ти будеш щасливий. – У тебе задовгі ноги, […]...

“Я тій сльозі сказав: не йди…” Я тій сльозі сказав: не йди. Я тій сльозі сказав: сиди. Сиди, не плач, моя сльоза, Сиди, не плач, як […]...

“Десь надходила весна…” + Десь надходила весна. – Я сказав їй: ти весна! Сизокрилими голубками У куточках на вустах Їй спурхнуло щось усмішками […]...

СТАРІСТЬ Так мало споминів, замало, щоб забути… так тяжко бачити в пустій кімнаті, так тяжко йти крізь двері, що ведуть в […]...

“Глухе падіння яблук, мовби крок…” Глухе падіння яблук, мовби крок Годин нічних, коли з німого глибу, Як сім’я всесвіту, струмки зірок Спадають на земну родючу […]...

ВАНДЕЯ Хай Париж вигукує ідеї, Хай п’яніє від повстанчих мас – Вже селянська лагідна Вандея Ніж гострить і вдарить в слушний […]...

РУТ на стерні я збирала колосся – не серед блаватів – у великопісні роки безвік тягнувся день під іржавим сонцем у […]...

МОНОЛОГ Ми вже собі казали, Господи, усе – в розмовах, що ростуть, мов вишні, що вдихують корінням чорнозем і ділять нас […]...

“Я їй сказав: “Мене ти не люби…”” Я їй сказав: “Мене ти не люби… Нам осінь пізня ходить коло хати, он сиза паморозь, як дикі голуби, на […]...

АКТ ЗРАДИ “Знаєш,” сказав я своєму другові, як ми проходились Хрещатиком в сторону майдану Незалежности, “я думаю, що треба вважати актом зради […]...

МОЯ МОЛИТВА Молю тебя, святое бытие, Дай силу мне отвергнуть искушенья Мирских сует; желание мое Укрыть от бурь порочного волненья И дух […]...

“За стінами холодна віє ніч…” За стінами холодна віє ніч; Огонь то згасне, то засяє знову… Ах, так давно я чув людськую річ, Що вже […]...

“Poor Yorick! У ласкавий листопад…” Poor Yorick! У ласкавий листопад В широкім шумнім вітровім пориві Побачить очі тоскні та гнівливі, Немовби вістря невідбійних шпад. І […]...

ДО АПОЛЛОНА Нема нічого важчого писати поетові, як осінь – восени! Та Аполлон накликав муз до хати, і порядкують за столом вони… […]...

“Минає все, згаса, мов звук…” Минає все, згаса, мов звук, Що відлунав на віки вічні, А я в полоні милих рук Переживу і травні, й […]...

Я знаю, як кохання зберегти Я знаю, як кохання зберегти, Щоб довго нашi душi зiгрiвало: Своїм життєвим шляхом треба йти, Побачень щоб завжди було замало!...

Зернини маку зернини маку із зерен пшениці шорстку солому щоб зібрати хліби дванадцять братів журавлями з північним вітром грудьми об шиби сорочки […]...

“Сріблом чорніють озера…” Сріблом чорніють озера В засніжених кратерах. Смерч танцює На плоскогір’ї. Ріки – змії отруйні Метаються десь по розколинах. Гарячі джерела […]...

БІЛЬ Забіліла зима, забіліла… Їй раділа хіба дітвора. Підоспіла, нарешті наспіла Святвечірня врочиста пора. Дух морозяний, гострий і впертий, Золотавий і […]...

ТОВСТИЙ І ТОНКИЙ Стрілись повний і худий, обидва Федоти. Перший главком заправля, другий – без роботи. – Я тебе, – сказав гладкий, – […]...

ЛАТУННА ЗАПАЛЬНИЧКА Латунну стару запальничку у прискринку мати знайшла. Незграбна вона, невеличка, а скільки давала тепла! Зробив її тато із гільзи – […]...

Related posts: