“Ви не дивуйте, справді, люди добрі…”
Ви не дивуйте, справді, люди добрі,
Що я усе про неї не вгаваю…
Про Вись мою, що в’юниться за обрій, –
Маленьку жилку степового краю.
Мені приплине тепла хвиля в серце –
Хлюпне бродіння молодого хмелю.
У кожного ж десь є його джерельце –
У вічній мерзлоті а чи в пустелі…
Моє ж отам, де медоносять липи,
Де роси в сизих травах, наче зорі.
Там, де тополь зелені смолоскипи
Над хлібним царством світять неозорим.
Моє отам, де мати на причілку
Що літечка чекання душу крає.
Там річечка – ота маленька жилка
Від мого серця до мойого краю.
Палахкотить єство і денно й нічно:
О земле рідна, будь мені такою,
Щоб я тією річечкою вічно
Гордився, як великою рікою.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Сама собою річка ця тече…” Сама собою річка ця тече, Маленька річечка, вузенька, як долоня. Ця річечка Дніпра тихенька синя доня, Маленька донечка без імені […]...
- “І лихо справді обминуло…” І лихо справді обминуло, Хоч замірялося не раз… І літ чимало промайнуло Составом довгим поміж нас. І хтось кінця не […]...
- “Коли вже люди обляглися спати…” Коли вже люди обляглися спати, коли вже місяць вилузнувся з хмар, коли спартанка Києва, не Спарти, лиш я світила вікнами […]...
- “Цей ліс живий. У нього добрі очі…” Цей ліс живий. У нього добрі очі. Шумлять вітри у нього в голові. Старезні пні, кошлаті поторочі, літопис тиші пишуть […]...
- “Коли добрі очі маєш…” Коли добрі очі маєш, Зазирни в моє співаннє: Там побачиш – мов у гаї Чорнобрива сновидає. Коли добрі вуші маєш, […]...
- “Мы с тобой бестолковые люди…” Мы с тобой бестолковые люди: Что минута, то вспышка готова! Облегченье взволнованной груди, Неразумное, резкое слово. Говори же, когда ты […]...
- “Є день такий – іскристий, як вино…” Є день такий – іскристий, як вино, Є день такий – спинись, прекрасний часе! Отам я жив. Отам колись давно […]...
- “Сумують, тобою не читані вірші…” Сумують, тобою не читані вірші, для тебе написані… І зів’яли іще не розкриті, в бутоні, намріяні квіти від тривалого, немилосердного, […]...
- ЛЮДИ МЕЗОЛІТУ Музейні експонати. Їх скульпторові пальці За черепом створили – Така наука є. Дивлюся – і не вірю: Немов живі бувальці […]...
- “О люди! люди небораки!..” О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки! Вночі і […]...
- “Хочеш знати, чи справді було…” Хочеш знати, чи справді було Те, що так колись пишно цвіло, Що на серце наводило чари, Світ вбирало в злотисті […]...
- “Може, справді аж дві душі…” Може, справді аж дві душі Пробуває в грудях у мене. Одна – в золотій іржі, А друга – руно зелене. […]...
- “Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня…” Чи й справді необхідно, щоб жінка була мужня? Спасибі вам, спасибі за цей пріорітет. Поетам всіх віків була потрібна Муза. […]...
- “Ця коротка, дуже довга дорога…” Ця коротка, дуже довга дорога – у довжину чекання,. І я, мов самотнє дерево під травневим морозивом, таким недоречним, як […]...
- МАТЕРІ За все, що маю, дякую тобі, За все, що маю і що буду мати… Ночами сняться зорі голубі І вишні […]...
- ВІЧНИЙ ПОШУК Ми знаємо іздавна три лічилки, Як граємось у вічного жмурця. Ховаємось в бузку, що на причілку, В садку, в хліві, […]...
- ЧОРНІ ЛЮДИ Вони ідуть з моїх дитячих снів З бензинками, натертими до блиску, – Ті чорні люди, друзі давніх днів, Що заглядали […]...
- “Коли помру – прийдіть до мене, люди…” Коли помру – прийдіть до мене, люди, Свічки прощання мовчки запаліть. По мені безліч днів щасливих буде І неповторних веселкових […]...
- “Чепіги плуга у долонях…” Чепіги плуга у долонях І щедрий шерех лемеша, І краплі поту, що по скронях Різблять шляхи, коли душа Дзвенить розгонисто […]...
- ПРО ДУШУ НЕ МОВ МЕНІ Про душу не мов мені, мила, Подай коралеві уста, Рам’ям обвинися щосила, Красуне, сміхуне пуста. Я в душу красуні не […]...
- БАЛАДА ПРО ВУЗЛИКИ Була колись у мене баба Корупчиха, Мені і досі її руки світять. Була баба Корупчиха темна, неграмотна, Мені і досі […]...
- “Гетьманські горять книгозбірні…” Гетьманські горять книгозбірні, Народу прадавні скарби, Супутники битов сумирні І свідки буття й боротьби. Лютує московська сваволя Від Волги по […]...
- “Світ який – мереживо казкове!.. “ Світ який – мереживо казкове!.. Світ який – ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. […]...
- “Якби те, що мені заболіло…” Якби те, що мені заболіло, Я покласти умів на скрипку: Чорна хмара догнала білу І ковтнула її, мов рибку… Зупиняю […]...
- БУДЬ ЗАВЖДИ ПРИ МЕНІ Будь завжди при мені, Хоч лиш у мрії й сні, Коханий Краю мій, Вітчизно дорога, Як чашу гіркоти Підносить вже […]...
- РОБОТА ДУШІ Борисові Олійнику Душа у роботі. Це тиха робота. Це грому важкого далекі розкоти. Це буря незрима. Це злива і град. […]...
- Люди люди про дитинство сонця над терасами про схрещення іржавих ножів і чарів на мушлях з віч жовтою плямистою шерстю ягуари […]...
- “Повертаймось, люди, до коней…” Повертаймось, люди, до коней, Перепрошуймо гнідих і сивих, Бо без них і сумно і тужливо, І робота не пливе до […]...
- “Коли я вмер – забув, не знаю…” Коли я вмер – забув, не знаю… Я в чорній прірві забуття… О краю мій, коханий краю, Коли ж це […]...
- СПІЛКУЙТЕСЬ, ЛЮДИ! Я ще не весь об’їздив світ! Не був у Римі, в Сан-Франціско, Не бачив нив індійських цвіт, Не був у […]...
- Ми, українцi, дивнi люди Ми, українцi, дивнi люди: Хоч кожен любить сам себе, Ганьбим народ свiй i паплюжим, А ми ж самi народ i […]...
- “В Америці є річечка Пассей…” В Америці є річечка Пассейк, Що мовби прагне моря-океану. Захоче, в бік один себе несе, Захоче – в бік другий, […]...
- “Люди йдуть із вербою…” Люди йдуть із вербою – Люди святять вербу… Ми сьогодні з тобою Розриваєм табу. Заборонений плід – Як солодка верба, […]...
- НАМАРНІ ЛЮДИ я ще один із тих що обманулись і відізвавшись із копальні хромосомів піддався легкодухо на життя покинув рай імлавої копальні […]...
- “Не вірте, люди, снігу…” Не вірте, люди, снігу – Холодній чистоті: Краса його бездушна Без палу і вогню. Укрив він як хутром Всі трави […]...
- Не люди наші вороги Не люди наші вороги, Хоч люди гонять нас, і судять, І запирають до тюрми, І висмівають нас, і гудять. Бо […]...
- ЛЮДИ І ЗОРІ Високий день за обрій закотивсь, І спорожніли села між садами. Здається, люди в небо вознеслись І з високості світяться зірками. […]...
- “Дурні та гордії ми люди…” Дурні та гордії ми люди На всіх шляхах, по всій усюді, А хвалимось, що ось-то ми І над землею, і […]...
- ВОЛНЫ И ЛЮДИ Волны катятся одна за другою С плеском и шумом глухим; Люди проходят ничтожной толпою Также один за другим. Волнам их […]...
- Є люди – мов отруйнi змiї Є люди – мов отруйнi змiї. У їхнiх жилах жовч, не кров. Лиш дай їм волю, знову й знов Перекусати […]...