ВІЧА У ЛЬВОВІ
1. Львівські дахи
В ранішній мжичці
львівські дахи зростаються
у дивовижні форми
і голосниками коминів
заповідають небо;
а під вечір
натягають
перлини присмерку
і, ломлячись ритмічно,
ринуть ринвами
на ринок.
Там,
вимахуючи рукавами веж,
стоять облогою
і агітують проти
кам’яних вождів, –
за рококо, барокко
і за левів.
2. Ікони на склі
Вони зібралися на стінах
в Гречка
і голосять свідченян про те,
як лемківським церквам
ломили кості,
як кидали заляканих святих
на костери дзвіниць
й викурювали в небо,
як янголам збивали крила
і занурювали
в харковиння глуму,
а їх, ікони, виколупували
із очей каплиць
і віддавали в найми.
3
Болі світу
розливаються по скелі
густими фарбами
і відображують терпіння голе
смертних і святих.
3. Стопи Шевченка
Його обтягли в стопах,
не дозволивши, щоб тулуб
втілився у форму.
І стопи тяжко тиснуть
землю,
і з неї вибухають
клапті зву-
ків слів пла-
катів, що
вкладаються у зміст
народу.
Його віками обтинали в стопах
і не дозволяли,
щоби втілювався
в форму.
Але він ріс в серцях людей
і обвивав голубо-жовтою надією
їх рани.
4. Музика міста
Львів’яни підносили голови,
щоби підважити трішки минуле
і розколоти у ньому
щілину до себе.
Та першого жовтня
посипались палки по спинах
і головах,
щоби прибити народ до землі,
щоб кров’ю забризкати зір
і страхом заткали горла.
Та біль розходився нервами міста,
натягував струни вулиць,
настроював тон почувань,
подразював ритмобиття трамваїв, –
аж місто зробилось
великою раною кобзи
і защеміло в єдиний такт,
впало в відчай allegro
рухнуло перед обличчям Франка,
щоб заявити усім:
що ще н е в м е р л а.
(3 votes, average: 5,00 out of 5)