“Ти вийшла крізь світанок, що зринав…”
Ти вийшла крізь світанок, що зринав
холодними, терпкими соками,
і до моєї пам’яті зайшла
м’якими кроками.
І ще одна мандрівка тіл у парку почалась,
де біля нас лежав Христос знеможений,
а дівчинка йому впихала квіти під ребро,
своїм маленьким світом заворожена.
У боці не боліла вже минулого вода,
ні чорні рани на руках учителя :
вона воліла тільки, щоб стікали квіти з-під ребра
Спасителя.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)
Related posts:
- МОГИЛИ обвалюються на століття сплощують роки в тонкі дошки поплямлені молитвами й надіями вкриті воском закидані вінками болю могили чорні рани […]...
- КАННИ Канни цвітуть над морем… Канни – червоні чайки! Зором своїм червоним Палахкотять над морем, Наче вони не канни – Квіти […]...
- “Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю…” Крізь час, і простір, і крізь дерева, освітлені ніччю, Летить на мене доля моєї Вітчизни і людства. І сиза чайка […]...
- 32. ЗАХОВАЙ МЕНЕ Заховай мене в рани на Твоїх ногах, щоб плоть моя всякала тлінню в дерево хреста. Заховай мене в рани на […]...
- “Світанок за вікном такий чутливий…” Світанок за вікном такий чутливий, наче Дмухнеш – і він ураз повернеться в пітьму. А вітер в димарі регоче, виє, […]...
- “а з тебе вийшла би непогана черниця…” а з тебе вийшла би непогана черниця віри немає але є обличчя біле але є ім’я легке і коротке як […]...
- “Людина вийшла у безмежне море…” Людина вийшла у безмежне море із приладом наївного рибалки, щоб привид щастя, вимріяний змалку, ловити так, як ловлять альбакора. Щоб […]...
- УКРАЇНА. 1960-1970 У полоні відчаю, з-під зашморга згуби, Непокірливо-ставна, вольова, як життя, Ти гартуєш розпукою спалені губи, Ти волаєш вогнем Чорновола і […]...
- ЗАГРАЛИ ДЗВОНИ Заграли дзвони, заграли дзвони, заграли… Із буйним вітром на перегони помчали. Несуть розраду, несуть потіху з собою І під мужицьку […]...
- (РЕБРО) Я віддав би своє ребро в анатомічну майстерню. Там велетенські серця різників і коханців, обвислі й надуті легені курців, трубачів […]...
- “прощай гаутамо я нині до замку дійшов…” прощай гаутамо я нині до замку дійшов корона спітніла на лобі опалому в дріж на босих дорогах знайдеться мій ликавий […]...
- “Не зірвеш сонця, кат, з небес…” Не зірвеш сонця, кат, з небес, Не зірвеш України стяга! На вашім боці сам Зевес, На нашім боці перевага. 23.ХІ.1920...
- ПОЛІТ КРІЗЬ БУРЮ Пружнаста віхола – прудка підпора крилам. Боріння. Зрив. Упертий рев стрибка. Як нудно пахне тулуб літака розпеченим металом і мастилом! […]...
- ЗАЖИНОК О, світла радосте – обново, Моя ти, весноньок ясна: За звуком звук, За словом слово, За борозною борозна… Пишу на […]...
- “Тече вода з-під явора…” Тече вода з-під явора Яром на долину. Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явор молодіє, А кругом їх верболози […]...
- УРИВКИ ІЗ ПОЕМИ “КРІЗЬ БУРЮ Й СНІГ” П р о л о г Сухого снігу сиві змії Шиплять у синій самоті, І скорбне дерево чорніє, Як тінь […]...
- СВІТАНОК Синові Валерію В світанковий туман між старих ясенів Ми пірнаємо з сином – ловити линів. Ще не видно води, ще […]...
- СВІТАНОК До вікна схилився сонях. А калина – до криниці. Озивається спросоння Тиша голосом синиці. Сіра крайка небокраю Зарум’янилась на сході. […]...
- СВІТАНОК Безмежна крадіжка ночі. Сховище па горищі. Приготування мішків із сріблом. Гуркіт старої скрині із стрічками й намистом. Трохи пензлів з […]...
- СВІТАНОК Гукнув у праліс Пракий – І там, де луни упали, Здавалось, галяви стали,- Могутній голос такий! Кремезні люди гудуть У […]...
- СВІТАНОК Місяць спадає за обрій, Корчиться ночі мара. Нашій ватазі хоробрій Вже відпочити пора. Гори здригнулись глибоко. Крикнули глухо ліси. Гостре […]...
- СВІТАНОК НАД МОРЕМ Гасне остання зірка У небесах бездонних. Море лежить, як жінка Після утіх любовних. Обрій кипить в огниві, Сонце росте на […]...
- СВІТАНОК З ПИЩАВКОЮ НА ХВОСТІ В повітрі нору – з кришок сну – борсук, І потекли провалля і смереки По висхідній – у куб чотириокий. […]...
- “Розбуджу я для тебе світанок…” Розбуджу я для тебе світанок І досвітню зорю запалю, А душею натужною стану На порозі тремкого жалю. Ти радієш ранковому […]...
- ДУБНО Відкриті дубові ворота Фортечного міста старого… І вийдуть дівчата навпроти – Мов квіти сипнуть на дорогу. Від світлих будов цих, […]...
- “Заворожили ворони світанок…” Заворожили в орони світанок – не сходить сонце – тільки кар та кар. Розбившися грудьми об полустанок, в траві лежить […]...
- ЗАВОРОЖЕНА КРИНИЦЯ У сестри моєї тихо Процвітає сад в ограді. Кінамон, моя утіха, Нард, алое в любім саді. Там квітки, як в […]...
- “Світанок. Свіжий вітер між олив…” Світанок. Свіжий вітер між олив, Що їх Єгова соками налив, – І на щоку лягає поцілунок. О злої зради наглий […]...
- “Відмикаю світанок скрипичним ключем…” Відмикаю світанок скрипичним ключем. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Горизонт піднімає багряним плечем день – як нотну сторінку вічності. Що сьогодні? […]...
- XXXIX. “Крізь сон…” Крізь сон чую твою присутність біля себе. Не знаю, чи це сльози, чи цілунки, теплими краплями падають на моє лице....
- “Я чую пісню, мов крізь сон…” Я чую пісню, мов крізь сон Далекий Черемош гуркоче; Мені вчувається щоночі Той шелест листя, шум сосон. І щось тій […]...
- “Чи й ти ішов крізь ніч?” Вона така, як море, що заливає все. Безмежжя. Самота. Стихає горда річ, бо маєстат покори ключем нових пізнань замкнув твої […]...
- КРІЗЬ СМЕРТЬ Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть. Їм шати […]...
- СВІТ КРІЗЬ СЛЬОЗУ Світ крізь сльозу – то зовсім інший світ: Адже ж сльоза – не скельце і не лупа. Давно забута мазанка-халупа […]...
- МЕРИДІАНИ КРІЗЬ СЕРЦЕ У кожнiм серцi – власнi грiнвiчi. Крiзь них проходять в низцi днiв, З’єднавши мiцно Пiвдень з Пiвнiччю, Мередiани почуттiв. Його […]...
- НЕЗАЛЕЖНІСТЬ КРІЗЬ МЕНТАЛЬНІСТЬ Зашароварили, завишиванили, Співограями заполонили… Пересвареними прихожанами Свічі розбрату запалили. Тільки й те – з прапорами державними Освятили забуті могили. Волю […]...
- “Коли ти йдеш крізь ліс…” Коли ти йдеш крізь ліс, Я хочу стати лісом, Щоб доторкнутись кіс Темно-зеленим листом. Коли ти йдеш крізь сад І […]...
- “Учулося крізь сон, що кінь ірже…” Учулося крізь сон, що кінь ірже, Схопивсь і – до вікна – хоч глянуть Ба, голубе! Усе твоє – уже […]...
- “Крізь сіре сіється сито…” Крізь сіре сіється сито Дощик осінній. Мабуть, нам більше не пити Кубки весільні, Мабуть, нам більше не бачить Ранки весняні. […]...
- “Дивлюся я у серпень крізь серпанок” Дивлюся я у серпень крізь серпанок, Дивлюся я у серпень з-під руки. А там по росах носить з саду ранок […]...