щоб людині лізти вище пхати в небо руки в синяві мочити скроні відчувати необмежність і падати Д Е Р Е […]

Прийди до мене стежкою світанку, як почуєш з нив зелені голоси, як небо вихилить блакиті склянку, хлюпне сонцем на твої […]

Місяць витягає з пам’яті співанки і кладе між губи смаглявих дівчат: ой прийди та прийди опівночі, заплетемо руки в виноград. […]

Марії 1 Твоя відсутність всмоктує мене, росте, – і я тоді втрачаю напрямок і зміст себе. 2 Коли думаю про […]

Коли кончина гляне нам печально в вічі, ми, зворушені, пригорнемо її до себе і перейдемо на другий бік життя. І […]

Виходять люди залишають тіні які торкаєш та вони не мають дотику обнімаєш та вони не мають форми

Об вікна б’є косою ніч. Поблідли стіни. Люди душать блимаючі душі свіч. І впало на білизну призьби голосіння дів. Бо […]

останній крок затихло в роті застигли жили на вапно очиці залила сліпота кричимо рятунку просимо дарма в його склепіннях занімілих […]

я водою збуджу що спливає з місяця що тисне серцевиною дерев пронизує мої судини збуджу його тіло

В сирій землі померкло світло. Минають дні з закутаними лицями і не торкають моченою в оцті губкою уста. Стіни тужать […]

де витикаються вилиці де западаються ями очиць дивися в порожні роти де вапніють на яснах слова дивись в черепи де […]

я виполю з його очей жінок я з тіла вимию сліди жінок а в горлі посаджу полинь любови

заникає у моїх глибинах я сама мутніє в водах снів бо я росту крізь вечір він кінчається з жаданням мого […]

крізь тебе переходять краєвиди з правої сторони тебе затінюютъ гаї з лівої місяць обливає холодом знизу видовжуютъ до обрію поля […]

до гола роздяглися стягнувши з лиць красу стягнувши тіло до ліричних костей що біліють на горбах століть і гупають у […]