Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ТЕРНОВИЙ ВІНОК

Жінка в траурі перед труною Кобзаря

Вся в чорному, притислась між людьми
І, скорбна, стала… Втома на повіках,
Китайки доторкнулась ледь грудьми –
Вінок терновий поклада на віко…

Не впізнана, поволі відійшла,
Юрба прохід назад їй розступила…
Та незнайомка – хто вона була,
Що гріб його печаллю освятила?

Його кохання зболене німе?
Чекання?.. Зустріч, що не відбулася?
Спізніле із намріяних імен
Чи муза, що отерпла на Парнасі?

Оксанин почорнілий ранній квіт?
Чи каяття – Ликерина спокута?..
Окрадений царями дивен світ,
Земля свята – його надія скута.

Його свобода і любов його,
Ніким і не розділена до скону…
Свічки текли, мов скапував огонь,
І потемнілі плакали ікони.

Печаль жіноча… Де була вона –
Душевний лік, наснага неодмінна?..
Чи то вінок поклала Україна –
Любов одна, яку спізнав сповна?

1988 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,00 out of 5)

ТЕРНОВИЙ ВІНОК - БАБІЙ СТЕПАН
«