“Не маєш права, рабе, на життя…”
Не маєш права, рабе, на життя! –
Безбатченку, запроданцю, сексоте…
Тебе лякає синьо-жовтий стяг,
Свята, в ім’я відродження робота.
Боїшся ти свободи, як небес, –
Брудних проваль липкий лінивий гаде.
Щоб вільним край став, щоб народ воскрес –
Ні пострах не зупинить вже, ні зрада.
Ми тим шляхом приречені іти
Крізь заметіль сталеву чи сльотаву.
Поки не виборем великої мети:
Для України лад новий і славу.
15.03.1991
(3 votes, average: 2,67 out of 5)
Related posts:
- “Чорнобиль – то для нас на все життя…” Чорнобиль – то для нас на все життя: І проникати, і палити душу, Той час над пам’ять, ніби чорний стяг […]...
- КОЛОВИР ЖИТТЯ За тим селом, де я родивсь, на самому краєчку поля з часів прадавніх три тополі живою долею зійшлись. Щоліта крізь […]...
- ЖИТТЯ В СЕЛІ У бур’янах сміється жовтими зубами осінь. Наїжились солом’яні хати, каправо дивляться крізь шиби в будні. На вітрі шелестять сухі серця, […]...
- “Життя напружене, як лук…” Життя напружене, як лук. Бо все воно – жадоба цілі. …І бриж чола, і втома рук, І скроні рано посивілі. […]...
- ШЕВЧЕНКО Крізь хмару – хмара, крізь зорю – зоря, Крізь долю – доля, через сутність – сутнє. Отак крізь мужню музу […]...
- “Коли добрі очі маєш…” Коли добрі очі маєш, Зазирни в моє співаннє: Там побачиш – мов у гаї Чорнобрива сновидає. Коли добрі вуші маєш, […]...
- “Набік життя, журбо дрібна!…” Набік життя, журбо дрібна! Набік, марні тривоги! Крізь темний бір до ясних зір Прорубую дороги. Гримить топір, валиться бір, Тріщать […]...
- “ДЕ РІДНИЙ ДІМ – ДЕ СЛІД ЙОГО?” Де рідний дім – де слід його? Там попіл і полин, А серце зве до рідного: Полинь туди, полинь! Та […]...
- МИ ГРАЄМОСЬ У ПІЖМУРКИ ЖИТТЯ Ми граємось у піжмурки життя Аж поки смерть нас не впіймає: – – “Тру-ту-ту! Я вже йду! Тай до Пана […]...
- ШІСТНАДЦЯТЬ 1. Ти захлиснешся втомою, впадеш в зелену тлінь і не бажатимем любови, не бажатимем її. 2. спека томить вулиці об […]...
- “Не маєм права забувати…” Не маєм права забувати Пісень, яких навчила мати, Повинні їх і наші діти Своїм нащадкам передати. Коли прийде пора рушати […]...
- Полотно життя Я не приємлю лестощів єлею, Дарма ти, друже, розум хвалиш мій. Живи на світі мудрістю своєю, Своїм лахміттям сам себе […]...
- “Всякому місту – звичай і права…” Всякому місту – звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю – любов і тепло, Всякеє горло свій […]...
- ПЂСНЬ 10-я. Всякому городу нрав и права Из сего зерна: Блажен муж, иже в премудрости умрет и иже в разумЂ своем поучается святынЂ (Сирах). Всякому городу нрав […]...
- КВІТКА ЖИТТЯ З темного страху життя проростає, мов злак З грунту глухого. Тягнеться крізь непрозор’я до світла. Як вогник в долонях, тремтить, […]...
- “Зима ще тільки пред’явля права…” Зима ще тільки пред’явля права на володіння небом і землею, іще не засіва, а посіва, а я стою між осінню […]...
- ПРИВІТАННЯ ЖИТТЯ І день і вік однаково минають. Не задержать нам хвилі. Кожна мить знов родить другу мить, і перша в другій […]...
- ТЯЖІННЯ Приручений вітер слухняно зі мною ішов через степ, куйовдив волосся уже не густе і слід замітав – лишався хвилястий пісок, […]...
- “Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас…” Ти питаєш: якщо щастя життя в кожному з нас, То чому досягає його так мало людей? О, це тому, що […]...
- “Ріка життя пливе все далі в даль…” Ріка життя пливе все далі в даль, Навпомацки прощупуючи простір, А ми ніяк не виплачемо жаль, Моя кохана, через стільки […]...
- “І засміялась провесінь: – Пора…” І засміялась провесінь: – Пора! – за Чорним шляхом, за Великим Лугом – дивлюсь: мій прадід, і пра-пра, пра-пра – […]...
- І Є НАРОД На сизих пагорбах рясне село горіє, І сірі вітряки докрилюють свій вік. В брунатних берегах ріка багряна мріє, І гай […]...
- ДВА ЖИТТЯ ВІДДАЛЕННЯ 48. Злітає листя з любови, бушує вітер по буднях. Як перейдем до себе крізь гори глухих полуднів? 49. Завішені над […]...
- “Не замела слідів ні заметіль, ні віхола…” “Промайнуло, промайнуло, Замела вишнева заметіль сліди”. Микола Кравців Не замела слідів ні заметіль, ні віхола, І не пропав твій голос […]...
- “Я визнаю життя…” Я визнаю життя: коли натхнення Спливає із душі бентежні соки, Коли у серці щире одкровення І злети поєднаються високі. І […]...
- “В кабаках, де шумливо солодке життя…” В кабаках, де шумливо солодке життя Потікає щодня впереміш з гіркотою, Де спиняєшся час і ніхто до пуття Вже нікого […]...
- “Таке життя – як в риб сьогодні в річці…” Таке життя – як в риб сьогодні в річці – Лиш вижити б в затруєній воді, А тут ще в […]...
- “Що життя не легке, не якась сміховинка…” Що життя не легке, не якась сміховинка – Серед втіх дріб’язкових, лінивих думок Нам реальність суворий читає урок: Леонтович, Єсенін, […]...
- “Як вікно у глибоке Полісся…” Як вікно у глибоке Полісся – Цей синіючий скромний пейзаж: Над прозоре бліде рідколісся, Над рівнини безмежні піднісся Бережницький надгоринський […]...
- Немає гіршої образи Немає гіршої образи, Немає більшої біди, Коли любов руйнує зрада. Кричать? Кому? Тікать? Куди? І тільки виплакавши очі, Якщо душа […]...
- ВЕЛИКДЕНЬ У СТРУСОВІ Воскреснає природа – зеленим і білим, Що протріскується крізь іржаве гілля. Цей великдень: і дух воскресає, і тіло, І народ […]...
- “Де зараз ви, кати мого народу?..” Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже […]...
- ДЗВІН У СТЕПУ Лунавий дзвін степів Саскачевану Стоїть, як сторож осяйних ланів, Де предків голос гойно гомонів Посеред пущ крізь довгий сон туману. […]...
- МІКРОФІЛЬМ ЖИТТЯ На сірій плівці мозку мініятурними буквами крови записаний мікрофільм мого життя. лежить звинений на шпулі минулого в темній коморі підсвідомости, […]...
- МОЄ ЖИТТЯ Моє життя – це та верба дуплава, Де я сховав повстанський карабін. Моє життя – відроджена держава, Воскреслого народу кличний […]...
- “Що є життя і що є смерть…” – Що є життя і що є смерть? – У Бога запитав поет. І загриміло в одповідь величне: – Ніщо […]...
- ДО ЗЕМЛЯЧКИ Україно, рідна сестро, Пташко полохлива! Куди се тебе замчали Необачні крила? Перед тебе щасна доля З карими очима, А довічная […]...
- “Життя іде і все без коректур…” Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже […]...
- “Життя – як вокзал…” Життя – як вокзал. Хтось приїжджає, хтось від’їжджає. Поцілунки і рани, клунки і чемодани, слова і фрази – все разом. […]...
- Ах життя моє дороге Ах життя моє дороге, Хто мені дав тебе, тепле й сильне? Бігти берегом, бігти геть, Бігти холодною вогкою рінню. Занести […]...