Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






НАВІЯНЕ СІЧНЕВОЮ ХУРТЕЧЕЮ

Замітають сніги,
білий шлях замітають,
Тополина, немов бадилина, –
в снігах.
Наче пам’ять сніги-вороги
замітають, –
Дивні пахощі, свіжість терпку,
що в стогах.
Замітають стежки,
де так солодко серцю ходилось,
Де на вірність землі
присягала любов…
Замело, занесло, затягло,
загубилось,
Холоднеча і пустка,
і мертвий горбок.
Шерхотить на вітрах,
вискотить, долом дме сніговиця,
Обпікає морзом
і порох колючий несе…
І не сниться нікому,
нічого не сниться,
Бо якщо і приснилось,
то який в тім хосен?
Як шурхочуть сніги
і сліди замітають,
Як не видно дороги вперед
ні на крок,
І голодні лисиці
вітрам підвивають:
“Де там ще дриголить
невмираюча кров?..”

1980 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

НАВІЯНЕ СІЧНЕВОЮ ХУРТЕЧЕЮ - БАБІЙ СТЕПАН