Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“ЦВІТЕ ТЕРЕН…”

Сині сливи, осмута сива..
(З неопублікованого вірша 1967 р.)

На вигнанні – над яром десь, в ровах,
На пустирі, в закинутій місцині
Відлюдьком притуливсь, як у провині
(В його ж вінці – Христова голова).

А зацвіте – як білопінний вал
Кипить над урвищами чи в долині,
І холод дошкуля тоді людині,
Бо ж – цвіте терен – зимним повіва.

Чому ж його ця доля вікова
Мені така близька, й хвилює нині?
Я пив терпкущі краплі темносині
(Як очі сині ув осмуті сивій).

..Тернова доля і терпкі слова!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

“ЦВІТЕ ТЕРЕН…” - БАБІЙ СТЕПАН