ТЮЛЬПАНИ

Related posts:

1. ТЮЛЬПАНИ ДВА Тюльпани два, мов ти зо мною, на двох краях життя пустелі даремне кличуть, лиш водою йдуть світла золоті тунелі. Червоне […]...
2. ЛІТНІЙ ВЕЧІР Від спеки місто важко дише, й чоло його шорстке й червоне під віялом нічної тиші поволі стигне і холоне. Тремке […]...
3. ДВІ ГЛАВИ З ЛІТУРГІЇ КОХАННЯ 1 Твій усміх має спокій квіту, бо суть тобі дана й відкрита: цвісти й горіти, в пустку світу з красою […]...
4. “Читаю душі ваші, наче книги, я…” Читаю душі ваші, наче книги, я І сам цвіту – ридаю, як роса… Ах, на землі одна, одна релігія – […]...
5. КІНЧАЮСИ Кінчаючи цієї книги співні, п’янливі сторінки, не думай, друже, що у них я горіти зможу крізь віки. Із поривань, натхнень, […]...
6. ДОРОГА Уже середина дороги. Літо в зеніті. Листок подорожника Й досі вгамовує біль. Я встигла збагнути: Смачні в цьому дивному світі […]...
7. “Чого вночі сміявсь? Ніхто не скаже…” Чого вночі сміявсь? Ніхто не скаже – Ні Бог, ні демон; відповідь ясну, Коли на мене смуток наполяже, Лиш серце […]...
8. ШОПЕН 1. ПРЕЛЮДІЯ ВЕСІННЬОГО ВЕЧОРА Ти – уважно сірий та чорний чарівник над руками дам. Віє спальнями пах помад, а за […]...
9. “Дивлюсь на небо – сіре, однотонне…” Дивлюсь на небо – сіре, однотонне, Як і життя в неволі, і мені Той сірий колір десь у глибині Душі […]...
10. ДВА МАЛЮКА З БІЛОРУСІ І. ХАТИНЬ 22 березня 1943 року гітлерівські головорізи дощенту знищили село Хатинь – 149 жителів, дорослих і дітей, загнавши в […]...
11. Вечірні заграви Небеса – міражі і палання. О велична і грізна картина! Перед холодом цього згасання Все людське – суєта мурашина. Та, […]...
12. СПОГАД Сумне осіннє сіре пополуднє Нагадує мені одну хвилину З давно минулих молодечих літ… На небі хмари висіли ліниві, Ліси, повиті […]...
13. ДИВИСЯ В ОБЛИЧЧЯ МЕРТВИХ ПОЕТІВ де витикаються вилиці де западаються ями очиць дивися в порожні роти де вапніють на яснах слова дивись в черепи де […]...
14. “Моя душа й по темнім трунку…” Моя душа й по темнім трунку Не хоче слухатись порад, І знову радісно і струнко Біжить під вітер і під […]...
15. ШЕВЧЕНКО Крізь хмару – хмара, крізь зорю – зоря, Крізь долю – доля, через сутність – сутнє. Отак крізь мужню музу […]...
16. “Останній день осінній догорів…” Останній день осінній догорів, І, ніби од пригаслого багаття, Сріблястий попіл землю всю укрив, А в не небі плава диму […]...
17. МАКІЯВЕЛІВСЬКИЙ ПОЛУДЕНОК З АРХИПЕНКОМ Титові Геврикові Прийшов його милість король Соломон у гості не тільки до мене – нікого, одначе, не взяв у полон, […]...
18. МЕРТВІ АВТА Мов кусні зір розбитих, сплять на цвинтарях машин завмерлі авта, червоне квіття цвілі міряє застиглі в мідь роки й хвилини, […]...
19. КРОВ І ЗОЛОТО Золото сліпить серце захланне Вглибишся, вглибишся – моторошно стане. Золото мите – Кров’ю полите, Кров брата, друга… (Підступ, наруга). Чорні […]...
20. 04. КОЛОМИЙКА ПРО ПРОВЕСНУ Вітер віє, вітер буйний, віє за горою, мороз ходить, мороз бродить під руки з весною. В річці риби, в полі […]...
21. “Воно дощем спадає золотим…” Воно дощем золотим спадає золотим Тобі на серце – і життя щоденне Здається святом, палацом – твій дім, І кожне […]...
22. ВІЩИЙ ДУБ Сніг зеленіє в світлі ночі, сніг блакитніє в світлі дня. Цей дуб – то дерево пророче, корява ліра з його […]...
23. “Розпущено на волокно…” Розпущено на волокно заткану в луки синю річку; і розплелась у небі знов від літака срібляста стрічка. Віск талий руку […]...
24. Сніг (Напис до картини П. Брейгеля “Різдво в Амстердамі”) Зодягнувшись у сни і в недобрі повір’я, про око людське витанцьовуєм ми […]...
25. Промовляння самотній …і хоча все золото світу не варте твого мізинця і тільки для тебе жовто горять сьогодні сади губи твої холодні […]...
26. “Це місто дихає. Це дихає асфальт…” Це місто дихає. Це дихає асфальт, Це соловейка (Боже, звідки?!) альт Прониже серце тихим опівніччям… Завмерши, тьохне думка: ти не […]...
27. І ЗНОВУ ПРИСНИЛИСЬ МЕНІ І знову приснились мені мої ненаписані вірші, Малі потерчата з таємного світу казок, Були б вони може від інших поезій […]...
28. ЧОЛОВІЧИЙ ТАНЕЦЬ Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі древнє чоловіче коло, […]...
29. “Сердець отаву, чисту й соковиту…” Сердець отаву, чисту й соковиту, Нехай топтав чи не топтав одчай, Бери, як дар цього земного світу, І пелюстками задумів […]...
30. “Стою, вдивляючись до щемних сліз…” Стою, вдивляючись до щемних сліз У неба шовк. Десь там зоря висока Мого кохання. І Великий Віз Зорить на мене […]...
31. “Іду в полях. Нікого і ніде…” Іду в полях. Нікого і ніде. Півнеба захід – золото червоне. Я йду, і одуд стежокю іде, моїх полів маленький […]...
32. ПРИТЧА ПРО СЛАВУ Прийшла до поета слава І тихо йому сказала: “Перо вже тобі ні до чого – Бери долото І вирубай пам’ятник […]...
33. ДИВО Над ранком. Зорі з вовни мряки, мов злоті гудзики з плаща, відпоре день і сім’ям маку розсипле солов’ям в кущах. […]...
34. СКОРБНА МАТИ Проходила по полю Обніжками, межами. Біль серце опромінив Блискучими ножами! Поглянула – скрізь тихо Чийсь труп в житах чорніє… Спросоння […]...
35. “При каганці, лампаді, лампі з гасом…” Василь Ілліч Касіян Під кожен Новий рік, На свій день народження, Писав автопортрет. При каганці, лампаді, лампі з гасом, При […]...
36. FINALE Володимирові Жилі Розсіяв Господь по світу Синів світових утрат, Щоб розвів не знав зеніту І брата не відав брат. Як […]...
37. СЛЬОТА За вологою шибкою дерево плаче, Сіре небо дощем капотить безупинно. Ну, чого ти болиш, моє серце? Неначе Щось у світі […]...
38. 3. ЛЬВІВ Скриплять колеса чорного ридвана. Йдуть круторогі, як ішли віками По цій землі – по цій одвічній рані, Затуленій лавровими вінками… […]...
39. ТРИКУТНИК (Віра, надія, любов. – Ч. 1) Бажаєш, що незнане, що невідоме, з тугою серця дрижить. Блакитний цвіт зів’яне, углиб потоне, […]...
40. “Люблю я свист паровоза…” Люблю я свист паровоза, Але задля цього свисту Не жертвую співом птичим. Хіба електричне світло Завадить світити Світилам космічним? Холодний […]...