Прогулянка кіньми – велика приємність. Та нам зостаються лиш кухні в задвірках сецесій – просторі прокурені гнізда, де гори немитого […]

єлисавет божественна феміна з меду й криці у вінку монархинь окраса белль-роз аки змій залізши я до лігва цариці арлекин […]

Про театри, цирки та іподроми не писав тобі ані слова. Й не буду. Є вагоміші драми, себто погроми: на прохання […]

Україна ж – це країна барокко. Мандрувати нею – для ока втіха. І тому западає спокуса в око: зруйнувати все. […]

Я ночую тут у такому домі, де живуть письменники і поети. Це не зовсім те, що жити в Содомі: групівщина, […]

Коли мандрівник повернувся додому, ступив за ворота, зійшов на поріг, здійнявши на плечі дорогу і втому, – всі радощі світу […]

Сади будинків – цегляний едем, де лагідно мовчать скульптурні звірі, де ранні позивні тремтять в ефірі,- ми їх на мову […]

Десь поміж двадцятими, поміж тридцятими, поміж дахами, балконами й вивісками, в надвечірнім затемненні сніжного міста, снується танго безпритульне, вигадане студентом […]

Мій пане, який нерозумний світ!.. Яка на румовище сходить журба! Під небом, чорним, ніби графіт, конаю в піску. І грифон […]

Увійшовши в хащі, де повно птиць, уяви: природа – майстерня Бога, по якій блукає твоя знемога. Все, що можеш ти, […]

Це – спроба написати вірш про нас. І про нашу учту, молоду і п’яну. Яке вино, яку хмільну оману вливав […]

…і хоча все золото світу не варте твого мізинця і тільки для тебе жовто горять сьогодні сади губи твої холодні […]

Лукавий біс, породжений хвалою, липкий та сласний, сотворив туман і, зграбно зістрибнувши з аналою, повів тебе в сади своїх оман… […]

авжеж не райський сад не світять помаранчі загублено стежки і втрачено сліди а все що є у нас ліхтарик на […]

“Живуть під містом, наче у казках, кити, дельфіни і тритони…” Б.-І. Антонич Живуть кити під містом. І тритони. А ще […]