Ти прогнав пегасика, мов пасинка, най собі летить конячка панська! Сніг упав, як піна з вогнегасника. Вірш запах, як пасіка […]

“В 1885 р. Франц-Йосиф відвідав знову Замок у вечірній порі, в каварні гостила його шляхта, з балькону каварні цісар ог […]

Павло Мацапура – ніжинський полковий кат, страчений 1740 p. за “ядение человеческого мяса і прочия богопротивныя злодеяния”. З коментарів до […]

По той бік пристрасті народжується ніж. Лахмітник Місьо о четвертій ранку зарізав панну Касю, лесбіянку (як він гадав, а втім, […]

З циклу “Нотатки фенолога” Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана – в золотій оселі смутку не живу, а розкошую. Трохи […]

Я заліз у тугу, як в тогу чи в робу. Моя ніч – ніби голка в горлі вічна. Я собі […]

Місто немов сузір’я. Як часто, блукаючи, йшли ми на світло домів, від яких не лишилося й каменя!.. І хто нам […]

ЛЕМБЕРЗЬКА КАТАСТРОФА 1826 Р. “Дня 14 липня 1826 року прийшла подія, що потрясла цілим Львовом: стара ратушева вежа пополудні зарисувалася […]

І Я продаю квитки на магів і на мімів, я коло входу став з ключами, мов Петро. О діти передмісті, […]

Хтось казав: “Ми не ті. Ми присутні в тунелях і вікнах, але нам не дійти до старої цвяхарні за рогом”. […]

На розі Кармелітської та Духа Святого двометровий зимний хлоп Лежав, Зацвівши оком, як циклом (античний). Потекла на брук з-під вух. […]

Замок зіходив на землю все меншими замками, з одною-єдиною баштою, де графи колишні ставали поволі фігурами з воску, жокеями, фотопортретами. […]

ми шукаємо щонайточніших знань драбинами сходимо на вищі поверхи книгозбірні нишпоримо по стелажах спільно з павуками здіймаючи крейдяні хмари під […]

Такої ночі перейду місток, ступлю на сніг і подолаю схил. Всього мене – до мозку і кісток пройме мороз, опівночі […]

Ти заповзеш, нечутний, ніби вуж, у золоті дзеркала установи, поправиш ружу й посміх Казанови і сам собі накажеш: кроком руш […]