Що хочеш ти? Спокою під крилом оцього даху, що гримів, як бубни, коли кохання, рятівне і згубне, вривалось, ніби вітер, […]

так починається життя так воно кінчається дощі впадають у води підземні нуртують ключі під бруківкою площі теплі мов пульси мов […]

На чужих наречених – пояси, мов табу. Зостаєшся один і над глиною постиш… Вилітає на площу нічний табун – скільки […]

КАСАРНЯ ми навіть її не бачимо і не знаємо яка вона адже вдосвіта вибігаємо з неї і повертаємось коли споночіє […]

…і врешті ми спинилися. Ріка текла внизу, одвічна і невпинна, а ми, мов на краю материка, де притча лопушана і […]

…такої зелені не бачено сто років, а може, й більше! Все вповите нею. Ліси кущів безмовні та глибокі: вигадуй річку, […]

Літо пахло м’ячем, бузиною, порічкою, в надвечірніх кущах цілувалися пари, і коли стигле сонце сідало за річкою, пахли тихим дощем […]

Марко Поло казав неправду, коли запевняв, нібито мули, воли, осли над проваллям пітьми і тібетом імли привели його далі на […]

Я програвся в карти, а це ознака, що святий Юрко зі мною в конфлікті. Вічно має мухи, старий рубака! Але […]

це ненастанне кружляння снігу западає остання сутінь старого року тридцять перше грудня нафарбовані вії вежа ратуші завмерла кранова стріла розквіт […]

Там, де нас немає і не буде, сніг упав на вежі і сади. В темряві жаріють без остуди вогники у […]

В реторті вариться коктейль – твоя й моя першооснова, якої давній менестрель шукав із музики і слова, – в реторті […]

Пані Жуковська завжди споглядала з вікна в білім підкапку з волосся кольору соди, як сіявся дощик, як вогко тьмяніла стіна […]

Доктор Дутка, що знав дев’ятнадцять мов (а якщо з діалектами, то двадцять чотири), відбивав цілий світ, ніби давнє трюмо, і […]

Скоро свято: вся столиця російська закипіла так, мов повстали гнані і голодні. Я нагадую псиська, що натрапив на слід цитрин, […]