ДАР ПАЭМЫ
Нябесаў нэйлен і аблокаў бавоўна,
вышэй – біжутэрыя зор.
Ня вельмі каштоўна –
звычайны рымовы узор.
Далекі подых слоўнай завірухі,
круцельскі рытм, упэўненыя рухі
самнамбулы. Напэўна, штосьці мела
мне распавесьці – слушна, зразумела –
гармонія, умоўная ojczyzna
moja. Бруднаю бялізнай,
карункавай, але ж усе чужою,
мне рэшткі сэнсу бачацца за ржою
з кагосьці запазычаных мэтафар:
амаль лямбард, дзе трансцэндэнтны явар
гукае адпаведную каліну
(яшчэ Бадлер казаў пра “адпаведнікі”
(глядзіце адпаведныя даведнікі));
кунсткамэра, лес сымбаляў, галіны…
Галіны сьвядомасьці – зьвіліны,
вачэй назіральныя шчыліны,
халодная мова,
зімовыя ўмовы
і верш, што таксама зімовы.
А пасьля толькі боты
пазамежнай кабеты
і на сьнезе сьляды,
што вядуць ў нікуды,
ў пазамежжа,
мне пакінуўшы толькі крывавы адбітак абцаса:
гэта верная муза
паела ад пуза
паэтычнае ежы,
паэтычнага мяса.
Related posts:
- З ОДНОГО ДЖЕРЕЛА Де вам, друзі, траплялось, щоб од міста, села три ріки розливалось з одного джерела? Що не річка, то мова прагне, […]...
- “Рідна мова в рідній школі!..” Рідна мова в рідній школі! Що бринить нам чарівніш? Що нам ближче, і миліш, І дорожче в час недолі?! Рідна […]...
- АПОВЕСЬЦЬ ПРА САПРАЎДНАГА ЧУЖЫНЦА Я насамрэч чужаніца й нішто насамрэчна-чужынскае мне не чужое, ненасамрэчна-чужынскае ці насамрэч-нечужынскае ўжо я, нібы раба, забіваю на пляжы і, […]...
- МОВА Мова – не звуки, Смисл, Душа народу. Мова – це розум і руки, Сутність народу. Забути мову – Душу зрадити. […]...
- “Зусібіч облягло дощем…” Зусібіч облягло дощем, І хмари йдуть, немов на плаху. І ятриться глибокий щем, І можна з розпачу заплакати… Та, власне, […]...
- Cто пудоў адзіноты больш нічога не адбываецца толькі неба ў вадзе адбіваецца Дзьве лыжкі солі на шклянку цеплага мора, якое цячэ з валасоў […]...
- “Пізній вечір…” Пізній вечір. Затіяна гра у слова. Білий аркуш біліє біліш, ніж спочатку. Рідна мова жива! Рідна мова жива! А мовчання […]...
- РIДНА МОВА Мова рiдна, слово рiдне! Хто вас забуває, Той у грудях не серденько, А лиш камiнь має. Як же мову ту […]...
- РІДНА МОВА Рідна мова, рідна мова! Мов замер без тебе я! Тільки вчую: рідне слово Обізавалось, мов сім’я; Обізвався батько рідний. Що […]...
- ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ Чи в Києві, чи в Полтаві, Чи в самій столиці Ходив чумак з мазницею Помежи крамниці. І в крамницях, куди […]...
- ПАВУК Де взяти сил, щоб знову стати Посеред неба павуком І болі Всесвіту всотати, Й дощем пролитись над ліском? А дощовинню-павутинню […]...
- Спитаймо себе – хто є ми? Спитаймо себе – хто є ми? Чому без держави вiками? Прокляття якої вини Так довго тяжiло над нами? Молiмось за […]...
- Яшчэ адзін літоўскі дывэртысмэнт (з кнігі “Сто лі100ў на tut. by”) @ @ @ І разумееш: сьвяты, бляха, сьвяты… А. Хадановіч Ці то сон, ці то новы сполах вершаваньня ў чарговым […]...
- Землякі, альбо Беларускія лімэрыкі Лімэрыкі (пэданты ставяць націск на першым складзе) – паэтычны жанар, выпрабаваны гісторыяй. Паводле паданьняў, яны паходзяць з Ірляндыі, з аднайменнага […]...
- ДЕСЬ НА ДНІ МОГО СЕРЦЯ Десь на дні мого серця Заплела дивну казку любов. Я ішов від озерця. Ти сказала мені: “Будь здоров! Будь здоров, […]...
- НАПУЧУВАННЯ СІЛЬСЬКОГО ВЧИТЕЛЯ Хай це, можливо, і не найсуттєвіше, але ти, дитино, покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви “ї”, а також, витягнувшись […]...
- ДВА ЕКСПРОМТИ ЗІ СВЯТА РІДНОЇ МОВИ І Кіровоград Ми про щастя дружно відкричали і діждались тихшої події: свята української печалі, свята української надії. Довго правда нас […]...
- “Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз…” Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз, повільна і в’язка, немов рослинний слиз, коли твоя рука багром тримає спис. І дивишся […]...
- “Схилившись на руку, дивлюся я…” Схилившись на руку, дивлюся я В вечірнє крайнебо далеко і глибоко. І чую: проситься душа моя Туди, де потонуло в […]...
- “Моя Аркадіє чудова…” Моя Аркадіє чудова! І як це я сюди забрів? Твоя це мелодійна мова І лексикон твоїх синів. Пригадую: он, серед […]...
- БРАТЕРСТВО Людство бачиться древом: У кожної гілки Своя пташка, У кожної пташки Своя мова. А разом – древо, А спільно – […]...
- БІЛЯ КРИНИЦІ Стоять жінки біля криниці, Туманом тягне від ріки. В садах шаліють різні птиці, У відрах плавають зірки. Розмова. Свіжість вечорова. […]...
- Руська мова Руська мати нас родила, Руська мати нас повила, Руська мати нас любила: Чому ж мова єй немила? Чом ся нев […]...
- ЛАСКАВА ГОСПОДИНЯ Зайшов якось до знайомих тенор знаменитий. Стала його господиня ласкаво просити: – Заспівайте нам що-небудь з “Кармен” чи з “Аїди”! […]...
- ВІЧНО ЖИВА А мова не корилася царю – ані царю, ані його сатрапам, з орлом двоглавим[1] стаючи на прю[2], що брав її […]...
- “Так, вона залізна, наше слово – криця…” …В залізній мові, в залізнім реченні! А. Малишко Так, вона залізна, наше слово – криця, Гучнодзвонна мідь. Над життя і […]...
- А. і Б А. Нараю ти, друже, Жіночку хіорошу. Б. Дякую ти, друже, О жінку не прошу. А. Красна і здорова. Б. Ет, […]...
- ПРО НЕПЕРСПЕКТИВУ Вже, кажуть кооперативне Село моє – неперспективне… Хилилась до землі пшениця, Диміло молоко в дійницях, В садах плоди звисали дивні […]...
- Беларускiя лiмэрыкi Шматпакутная дзеўка з Багданава за расейца выходзiць бясштаннага. Нават мае пасаг, ды жанiх у трусах патрабуе выключна прыданага. Нiмфаманка-юрлiвiца з […]...
- “Чорно-синяву рінь гризучи…” Чорно-синяву рінь гризучи, Нарікає і стогне ріка. Поруч мене – гнучка і струнка, Як скельниця оця на плечі. По узбіччю, […]...
- “Короткі батькові листи…” Короткі батькові листи Без підпису і дати. Душа не вміє доброти У слові приховати. “Приїдь додому на святки…” Сердечна, щира […]...
- УКРАЇНСЬКА МОВА Пам’яті Т. Г. Шевченка Діамант дорогий на дорозі лежав,- Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта […]...
- Лиш журавлині голоси того продовжать “Умерти й сліду не покинуть на обікраденій землі”. Т. Шевченко лиш журавлині голоси того продовжать кого корогвою розіпне відчай над […]...
- Выбраныя месцы зь ліставаньня Івана Жахлівага і Н. К. Крупскай 1. Хто гэта ў фінскай глушы на балоце, прабач, на самоце, Воддаль ад блізкіх сяброў, ціха і проста жыве? Ці […]...
- MALIGNE LAKE Різьбить різьбу абстрактну скульптор – час: що зарис – повість про життя і смерть. Незрозуміла мова ця для нас: красою […]...
- В КРАЇНУ ПОЕЗІЇ Як зрадить почуття високе І в силу власну втрачу віру – Нап’юсь березового соку І у земну снагу повірю. Пройдуся […]...
- По скалках місяця по скалках місяця де материне дерево пригорни мене воно фіялкові зорі зелені думки свічка скапує темним медом тіні із світла […]...
- АРХЕОЛОГІЯ Л. Мосендзовi Поважна мова врочистих вiтрин. Уривчастi передвiку аннали. – Ми жали хлiб. Ми вигадали млин. Ми знали мiдь. Ми […]...
- ЗАМІСТЬ СТУДЕНТСЬКОГО РЕФЕРАТУ … Розтануть, як у часі давнина, в теплі любові діалекти й мови, і витвориться з них одна земна – велика […]...
- СУБОТІВ Десь тут в землі лежить Богданів прах. Я знаю де, та не скажу нікому, Бо віднайдуть, розвіють на вітрах Його […]...