МАНДАЛЯ

Related posts:

1. ГОЛОС МОРЯ Мов гамір труб і бубнів, псалма дзвонів, Мов водоспад, що вниз невпинно рве, Мов тисяч львиць, що кожна з них […]...
2. І ЗНОВУ ПРОЛОГ Маю день, маю мить, маю вічність собі на остачу. Мала щастя своє, проміняла його на біду. Голубими дощами сто раз […]...
3. ПОЕТ Тисячойменний велів власну творчість двигнути і стати подібним до риби солоних глибин, на яку налягли тисячі тонн води і яку […]...
4. ТОПОЛІ У полі на волі Дві сиві тополі, Дві долі, що стали Одною поволі. І сонце їм світить, І вітер їм […]...
5. ЗВІЗДАР Він пронизує всесвіт і намагається відчитати руни святих хороводів, щоб стати невагомим А тисячойменний мовив: “Я тебе так сотворив, що […]...
6. Десь осінь надходить М. Т. десь осінь надходить витирає чоло фартушком ще один день округлим плодом упав з гори поволі гасне далекий гул […]...
7. “Щоденно сум’яттям у сон не дощ…” Щоденно сум’яттям у сон не дощ, А та габа багата… I Ви… Де жереб береже Див. О Вiчна рамо помаранчiв, […]...
8. СНІЖИНКА Баядерці сніжинка – балерина між небом і землею, спраглому – манна пречиста ні для кого, дитині – мандаля на темному […]...
9. Речі присутні і відсутні вони виливаються в єдину течію затоплюючи межу між явою і маренням вже та ріка нам до плечей […]...
10. Новгородці Біля озера Ільменя Став Великий Новгород, Збудував його слов’янський З фінським змішаний народ. Не було ладу у його, Вічно рід […]...
11. ДО ГЕТЬМАНИЧА ДАНИЛА Нас, древніх віток, меншає щороку, І давню славу, гойну і широку, Талує плебсом збурена доба. Споконвіків, жадаючи раба, Нас обкрадали […]...
12. МАЙБУТНЄ Тобі, надіє трудящого люду, До ніг падуть турботні наші будні; І з голоду, з безладдя, з цього бруду – Простуєм […]...
13. НОВИЙ РІК Роки стають відбулими, кожний опівнічно 31 грудня. Людей проймає жах, вони спішать, кожний розминається з собою, губить відображення дитини і […]...
14. ПЕРШИЙ Першим був не Господь і не геній, першим був – простий чоловік. Він ходив по землі зеленій і, між іншим, […]...
15. ГАМЛЕТ коли запіли треті півні і помінялись вартові принц гамлет по тугім коліні рукою лагідно провів він плащ одкинувши ласкає точених […]...
16. Я ХОЧУ Я хочу кожний день все слів нових Нових нових пісень ідей нових Я хочу кожний час новожиття Горіть палать в […]...
17. “В зеленім лісі дерево одне…” В зеленім лісі дерево одне, – Чого воно найпершим пожовтіло? Росло як всі, до сонця лебеділо, Тепер стоїть задумливе, сумне. […]...
18. МЕССАЛІНА і тоді коли вже буде в мене багато мудрости і три чверти сторіччя я жадібно жуватиму наново бездоганними щелепами струнких […]...
19. БЕЗСОННЯ Чого не спить воно, оте вікно, – у небі ночі та й одне-єдине? За що катує полум’ям воно когось там […]...
20. БАЛАДА ПРО РОЗУМ Кажуть, що на дорозі не валяється розум… І ось на дорозі – розум! Ходить поміж людей сила живих ідей, роздумів […]...
21. МИТЬ З Брюсова Той погляд її – він яскравіш зорі, Блискучий брильянтовий хрест угорі. Той погляд її – він яскравіш зорі! […]...
22. Я ЗНАЮ: Я ЗАГИНУ У дахів іржавім колоссю Никає місяць кривавий, Удосвіта серп укосить Молоду зів’ялу отаву. Яке ще сонце глибоке. Як виють собаки […]...
23. ЛЕЛЕКИ Жив чоловік у селі на привіллі, Хата, над хатою неба глек. Був як усі. Лиш одне божевілля – Понад усе […]...
24. ЧЕРЕПАШКА Всесвіт – кожна пташка і комашка. Вічністю повита кожна мить. На долоні в мене черепашка, В ній вселенський океан шумить....
25. МАДЕЙ На високій Чорногорі Буйні вітри віють, На зеленій полонині Сірі вовки виють; Тисяч коней вороненьких В байраках ірзає, Тисяч гарних […]...
26. “Кожний атом, атом серця…” Кожний атом, атом серця Оберну я в слово, в згук… О, яка велика вийде Повість радощів і мук! Кожний ніжний […]...
27. МОНОЛОГ ФРАНКА Я камiння рубав. Я одне тiльки святонько мав – роботу. Крихти правди шукав. Руки склавши нi дня не сидiв. Тiльки […]...
28. Між мною і тобою між мною і тобою лежить пів світу але у снах вирійним птахом спускаюся на бориславський дах серед гвоздик де дві […]...
29. САД Давно те було, літ, вважай, з п’ятдесят, Як ми посадили чудесний цей сад: Сад дружби своєї, сад щастя свого. Народи-брати […]...
30. ЄЛИЗАВЕТА КАТОЛИЦЬКА читаю у безмежжі моря книгу мудрости за скибами води що каравели оруть кілями нові світи виблискують на сонці самоцвітами не […]...
31. Коли тятивою дорога коли тятивою дорога паломництво і танок мандрівник занурює заграву в колодязях хмари у вероніках корінням та польовим димом несе з […]...
32. КОНЦТАБІР ІМ. БЄЛОВА Холодний край. Концтабір. І навколо В два чоловічих зрости – частокіл. Недремні вишки й поверх частоколу Колючий дріт, натягнутий навкіл. […]...
33. “Не треба дивуватися відразу…” Не треба дивуватися відразу, Уздрівши в сині лісове гілля: – Нащо дано деревам різні назви, Якщо вони однакові здаля? Та […]...
34. “Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні…” Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні, Який тягар з нас кожний ніс! Моря б повстали з наших сліз, […]...
35. НАД МОРЕМ Скелястий берег, спокій, забуття, Печери, гроти, голубі затони, Вітрил і хвиль безжурні перегони, Небес і вод заобрійне злиття. Бентежне, щемне, […]...
36. “В двадцятий вік не просто жити” В двадцятий вік не просто жити, Де неспокійна кожна мить, Де можна атом поділити, Але душі не поділить На половину […]...
37. “Кохана, чуєш?.. Вибухнуло серце…” Кохана, чуєш?.. Вибухнуло серце, немов квазар між тисяч Андромед. У суголоссі жалібливих терцій враз зупинивсь його безумний лет. І я […]...
38. МАРКО ПРОКЛЯТИЙ Дорога й дорога! Пил континентів В’ївся в облич борозни, Хтось плакав, і виросло море. Розділюй мир І жменю тихих слів, […]...
39. “Від пісні серце не стомилось…” Від пісні серце не стомилось, Все людям віддає сповна Не як офіру або милість – Як стиглість повного зерна. Потрібні […]...
40. САМООБСЛУГОВУВАННЯ Дивовижний народ! Найбільші його вороги Сконали своєю смертю. Не кажу вже про Сталіна і про Гітлера. Лазар Каганович, один з […]...