ДАНТЕ

Сагою дивною, без демена й весла,
Ми пропливали вдвох, – я й чарівник Вергілій.
Як бронза він різьбивсь – і до далеких лілій
Ріка незнана нас, гойдаючи, несла.

Латаття там плелось без ліку і числа,
На світ займалося в пустелі злотохвилій;
Я поглядом тонув у тій наплаві білій,
А слухом – у речах небесного посла.

Я чув: “Ці лілії, що упояють чаром,
Далеко від землі, від valle lacrimarum
Зросли тут засівом потужної руки;

Далекі від тривог і від земної сварки,
Колишуться і снять, одвічні двійники
Сонетів і канцон майбутнього Петрарки”.

23.04.1921

(2 votes, average: 4,50 out of 5)

В ОДНУ РІКУ НЕ ЗАЙДЕШ ДВІЧІ В одну ріку не зайдеш двічі – Вже інша хлюпає вода. Буває: враз охопить відчай І довго в вічі загляда. […]...

ОКСАНА Посадили ми вдвох при дорозі Ще малими дві парості віт. Пахло літо в яснім передгроззі, Наша яблуня кинула цвіт. Розцвіла […]...

Досвітнє дівування води обертається на зозулю досвітнє дівування води обертається на зозулю плачем двотільця що розпадається на того чиї сни перепливають коні і ту у чиєму […]...

“ХАТА ЗА СЕЛОМ” Ідуть цигани… Гамір дивних слів Ген-ген далеко чути; Понурий вигляд тих дітей степів, їх пісні не збагнути. Цигани йдуть… Табор […]...

“Ніч відходить, як море від берега…” Ніч відходить, як море від берега, А на дні залишаються трави і птиці, Залишається річка, оточена вербами, Залишаються сизі озера […]...

ДІЄСЛОВО, НЕ В’ЯЖЕТЬСЯ З РУХОМ Загадка Дієслово, не в’яжеться з рухом. Його змісту не знать просто сором: як без префікса – сприйметься слухом, а як […]...

ВІДГОМІННЯ Світлій пам’яті брата Федора Я жалів і жалітиму юні літа, Хоч вони вже далеко, далеко, Де у синьому небі і […]...

“Хочу я троянди, що цвіте в саду… “ Хочу я троянди, що цвіте в саду… Скільки я для неї дивних слів знайду! Хочу я купави. Їй я розкажу, […]...

ПРОЯСНЕНИЕ Я обрастал земной корою, Я и хладел и цепенел, И, как заваленный горою, Давно небесного не зрел! Но вдруг раздвинул […]...

“Коли я далеко від тебе…” Коли я далеко від тебе – ти думаєш у мене все чудово. Купаюсь у променях слави, пишу нові вірші. Коли […]...

“Я ЗНОВУ ЧІТКО ПІЗНАЮ…” Я знову чітко пізнаю окресленість осінніх візій в наскрізь провітренім гаю, в його просвітленості сизій, де облетів останній лист – […]...

НАСОЛОДА КОХАННЯ Жаром палає, пашить наше тіло, Чаром сіяють твої ясні очі, Сили охляли, душа оп’яніла, Вкрили нас ніжні пеленочки ночі. І […]...

“Люди пишут, а время стирает…” Люди пишут, а время стирает, Все стирает, что может стереть. Но скажи,- если слух умирает, Разве должен и звук умереть? […]...

НОКТЮРН Ночами світ огортають тумани, Карбують спокій бубни й тимпани, Піниться келих дурману-омани. Тільки для мене в самотній келії Росяться сльози […]...

ВІЛІЯ Віліє, Віліє, зорями лілії, Глянь, мерехтять із глибин, Ніжні хмаринки – лебідоньки білії Мрійно гойдає твій плин. Промені чисті цілуються […]...

“Виходимо усі. Такі як є…” Друзям дитинства і юності Виходимо усі. Такі як є, Якими на оцій землі зросли ми, Стежинки всі оббігавши малими, Задивлені […]...

“Люблю поетів з їх вогнем в очах…” Люблю поетів з їх вогнем в очах, Що пишуть серцем на папері мертвім, Люблю отих невтолених прочан В молитві їх, […]...

РУСАЛКА Між розлогини химерні Язиками подовгастими Сонна синява спокій розсипала. На озерні непорочні дзеркала Виплила, Бризнула реготом-криком русалка. До топельника зеленого […]...

“Між молодих осель, поміж рідні…” Анні Михайлівні Між молодих осель, поміж рідні Все, що вмирало в пам’яті на дні, Так первородно знову ожило. Так ніби […]...

“Над Дніпровою сагою…” Над Дніпровою сагою Стоїть явор меж лозою, Меж лозою з ялиною, З червоною калиною. Дніпро берег риє-риє, Яворові корінь миє. […]...

“Самітне волоконце пропливло…” Самітне волоконце пропливло… Шпаклюють вікна – стережуть тепло. Заносять листя в хату на ночівлю, аби очам затишніше було. А в […]...

БЕРУ ОБЕРЕМОК ПРОМІННЯ Беру оберемок проміння Жовто-пухкої кульбаби, Стелю і лягаю. Коло мене коса, Молоток і мантачка. Бриль золотий захищає від спеки… А […]...

“Глибова течія котить холод донизу, донизу…” Глибова течія котить холод донизу, донизу, теплі води стоять десь далеко, далеко, далеко, і жовтець посвятився у жмут пересохлого хмизу, […]...

ІЗ ОГНЕВОГО ДЖЕРЕЛА Із огневого джерела, Розкритого в небеснім полі, Ви пили, древа лісові, І довго потім у неволі Томились промені живі. Але […]...

ОСІННЯ ГОЛУБІНЬ Ще небо, як берлінська синь; Ніхто небесного блавату Не зможе словом змалювати, Ні блиску ранньої роси На білих айстрах, тонко […]...

Скупа природа наших середмість Скупа природа наших середмість: на тлі домів, незрима і знищима, хода дерев. Читаймо це очима з повільних віт, немов бентежну […]...

“Не поїду до матері в гості…” Не поїду до матері в гості, – де гора, як малий Еверест… А злітають сніги високосні на підсвічений місяцем хрест. […]...

СЕНТЯБРЬ Отчетливость больницы В сентябрьской тишине. Чахоточные лица Горят на полотне. Сиделка сердобольно Склонилась, хлопоча; И верится невольно В небесного врача. […]...

ДО ШКОЛИ Ну, прокидайтеся, діти: Ранок – до книжки пора! Сонечко вспіло залити Все посереду двора! Швидше вдягайтесь до школи! Кращі прогаєте […]...

ГОЛЛАНДСЬКИЙ ОБРАЗ Я змела важкі дубові лави І до хліву чистого пішла. Ремигають, добрі і ласкаві, І мені не хочеться тепла. Обніма […]...

ТОПОЛИНІ СНІГИ Летять тополині сніги, зриваються, падають косо. Лягають на брови і коси густі тополині сніги. Ходімо, ходімо в поля, де вітер […]...

“Подивись не мене Йольцю…” Подивись на мене Йольцю – (Очі – вогкий сад). М’які лінії схили до мене – (Яблука в саду). Задрімав огник […]...

“Перецвітуть у липні картоплі…” Перецвітуть у липні картоплі, Відгупають антонівки у серпні. І защемить, засвітиться у серці Осіння тиша і печаль землі. І трудно […]...

“Гей, знаю, що не підеш ти в життя за мною…” Гей, знаю, що не підеш ти в життя за мною, В життя, що мріє тінню беззвіздної ночі, А прецінь серед […]...

“Росли укупочці, зросли…” Росли укупочці, зросли; Сміятись, гратись перестали. Неначе й справді розійшлись!.. Зійшлись незабаром. Побрались; І тихо, весело прийшли, Душею-серцем неповинні, Аж […]...

СПОГАД Навіщо ти у пам’яті долоней, навіщо ти на язиці солона? Для чого ув очах ця порожнеча, розріджене повітря кожен вечір? […]...

ІІІ. “Там, де втомно в темінь тоне…” Там, де втомно в темінь тоне Кучерявий вечір, Хтось невтомний дзвоном дзвонить Про чарівні речі. Шелестять шовкові хмари Безчисельним шовком. […]...

“відпугутькали перші провісники…” відпугутькали перші провісники, зарясніли дощі рятівні, вітер сонно погойдує мізками і полумисками вогнів; згасли кратери листу сипучого, мить згорталась, як […]...

“За морями далеко ти…” За морями далеко ти, Болю рідних земель. Тільки й чути крізь клейкоти Нарікання осель. Крячуть суздальські ворони, Виє пагуби звір. […]...

ПРО ЗЕМЛЮ Не полюбивши землю цю і хату, Не дайбо на землі цій доживати! Це – тратить час останній без пуття І […]...

Related posts: