“На покоси…”
На покоси
Впали роси,
Гейби перли,
Заясніли,
Затремтіли
І завмерли…
Сходить сонце
Із-за гаю,
На покоси
Посилає
Ясні лучі,
На росинки –
Крапелинки
Ті дрижучі…
І цілує їх,
І гріє,
І голубить…
Чи ж воно не розуміє,
Що лучами,
Як мечами,
Їх загубить?
І розбилися росинки
Білим димом…
Не дивилось сонце ясне,
Як краса перлова гасне,
Плило мило…
ІЗ РАННІХ ПОЕЗІЙ, З ЦИКЛУ “ХВИЛІ КОХАННЯ”
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Так любо, гарно так, чудово…” Так любо, гарно так, чудово, Немов навколо рай цвіте! На волю рветься втішне слово, Надії слово золоте. Садки убрались рясно, […]...
- ВЕЧІРНЯ ПІСНЯ Тихесенький вечір На землю спадає, І сонце сідає В темнесенький гай. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? […]...
- “Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки…” Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки І вітер у корчах дивними голосами За літом плаче. З зимна терпнуть руки, […]...
- НА СІНОКОСІ Пам’яті матері Сонце упало з коси в покоси і покотилося спілою динею… Вже ти обідати не приносиш, тиха й натомлена […]...
- ТРАНСЦЕНДЕНТНІ ТЕЛЕГРАМИ Цеї ночі я не спала, Ні хвилинки не дрімала, Відбирала телеграми Я від Того, що над нами. “Жийте.. . жийте… […]...
- В казематі (“Понад полем іде…”) XI Косар Понад полем іде, Не покоси кладе, Не покоси кладе – гори. Стогне земля, стогне море, Стогне та гуде! […]...
- “На могилі стояло сонце…” На могилі стояло сонце – Тіні… Жабенятко у світ дивилось Тихо. Зозуленя собі слів шукало Тонко. Біля трав у степу […]...
- 1. ТИША МОРСЬКА В час гарячий полудневий Виглядаю у вiконце: Ясне небо, ясне море, Яснi хмарки, ясне сонце. Певно, се країна свiтла Та […]...
- Занепад Києва Умирає, гасне Київ, Сонце нашої землі, Не пливуть уже до його Ні човни, ні кораблі. Не пливуть Дніпром у море […]...
- КОСИ І МЕЧІ Мовчать віки нужди і горя, і на музейнім кумачі з дідизни зблискують суворо сталеві коси і мечі. Вони схрестилися навіки, […]...
- ПОЛІССЯ ПІСЛЯЧОРНОБИЛЬСЬКЕ Білі берези, як від білокрів’я, (Мічений стронцієм сік). Біла краса білим холодом віє На всіх. Ніжнопастельні поліські пейзажі – В […]...
- “Одинокий сиджу над рікою…” Одинокий сиджу над рікою, Одинокий з думками, з журбою. Вечоріє, за горами гасне, Як небесна ватра, сонце ясне. Від лісів […]...
- Над рікою Одинокий сиджу над рікою, Одинокий з думками, з журбою. Вечоріє. За горами гасне, Як небесна ватра, сонце ясне. Від лісів […]...
- КРАЇНІ ЧОРНОГО ЖИТТЯ ти гострим вітром врізуєшся в груди, ти білим болем ниєш у легенях. країно чорного життя, дорога круто кинулась в ногах […]...
- БАЛАДА ПРО ПЕРШІ ЖНИВА Цей серпень – вперше. Сонячна дорога. Навкруг – прозоре полум’я горить… Стерня суха. Чоло твоє вологе, А в житті перепел […]...
- “Простерся вечір над селом…” Простерся вечір над селом, Вечірня зірка тліє… Вже день заснув солодким сном, Про ясне сонце мріє… В гаю затьохкав соловій, […]...
- То був щасливий, десятилітній сон То був щасливий, десятилітній сон. Так повно кров у жилах пульсувала, І екстатичних сонць ясні кружала Злітали в неба голубий […]...
- ЗАСПІВ. Збірка “Досвітки” Удосвіта встав я… темно ще надворі… Де-не-де по хатах ясне світло сяє, Сяє ясне світло, як на небі зорі… Дивуюсь, […]...
- “Світає…” Світає… Так тихо, так любо, так ніжно у полі. Мов свічі погаслі в клубках фіміаму, В тумані загорнувшись, далекі тополі […]...
- ВІДПУСТКА Срібляста стежка на воді, На березі – вогні. І зорі, як у неводі, У темній глибині. Сиджу собі на камені, […]...
- СВІТАНОК НАД МОРЕМ Гасне остання зірка У небесах бездонних. Море лежить, як жінка Після утіх любовних. Обрій кипить в огниві, Сонце росте на […]...
- СУМРАК ВЕЧЕРНІЙ Сонце ясне померкло, світ пітьма насіла, Вшир і вздовж доокола сум ся розлягає, Чагарями густими тьма вовків завила, Над тином […]...
- “Так смутно прекрасні осіннії дні…” Так смутно прекрасні осіннії дні, Як з шелестом листя пожовкле спадає, Нечутно той шелест за літом ридає, Що вснуло в […]...
- “Зупинюсь у вечоровій тиші…” Зупинюсь у вечоровій тиші, Вслухаюсь, як дихає земля. З кожним днем для мене все рідніші Ці гаї, і ріки, і […]...
- “Гей, вдарте в струни, кобзарі…” Гей, вдарте в струни, кобзарі, Натхніть серця піснями! Вкраїнські прапори вгорі – Мов сонце над степами… Гей, рясно всипте цвітом […]...
- ВІКІНГ І Розвивається долі, в яру, черемшина, А на річці човни – вже готові. Я складаю всю зброю і плащ біля […]...
- З дерев опадає убрання З дерев опадає убрання, і вітер у сурму гука. Покірна краса умирання, чому ти мені так близька? І осінь, і […]...
- “Все нижче сонце і все довші тіні…” Все нижче сонце і все довші тіні, і гасне час, як під вогнем свіча. Усе частіш встає примара тліні, і […]...
- ОСІННІЙ ВІК Ятрить очі неслухняне, посивіле пасмо кіс… День дівочими піснями відплива за синій ліс. Прощавай, гірка любове! Гасне сонце на лиці. […]...
- КОХАННЯ Як мрію світлу і прекрасну Я образ твій ловлю Як море любить сонце ясне Так я тебе люблю Всю ясність […]...
- “Замерзло жовтаве сонце…” Замерзло жовтаве сонце В небесній кризі, І гасне проміння гронце На снігу ризі. Я чую, полярний світе, Смертельна тише, Як […]...
- Дождь размазал Дождь размазал Всю картинку у меня. Там бежали две росинки, А теперь одна. Там смеялись Хором дети, А теперь бегут […]...
- “Ще під інеєм човен лежав без весла…” Ще під інеєм човен лежав без весла, Ще не скреснув мороз, далина не воскресла – З того боку снігів задиміла […]...
- НАСТРІЙ Друзі мої! Вороги мої! Люде! Яка прекрасна вільна земля! Хай вічно благословенним буде її ім’я! Скільки радощів! Скільки втіхи в […]...
- ВЕЧІР Сонце навзаході. Довшають тіні. Смужка кільватера голуба гасне поволі на морі самотнім, наче у серці самотнім – журба. Все. Довершилося. […]...
- “Нащо, нащо тобі питати…” Нащо, нащо тобі питати, Чи я люблю тебе, чи ні… О, легше серце розірвати, Ніж знати відповідь мені. Чи я […]...
- РОЗМОВА З ПОКІЙНИМ Ой чому ж ти не так світиш, та ясне красне сонечко, Як світило колись мені в зеленім садочку, Як сидів […]...
- ТРАВНЮ ЛАСКАВИЙ Травню ласкавий! Я від світанку Край вуст цю флейту тримаю й ген На плай зорію, чи йде веснянка І чи […]...
- І. “Порозпліталися гірлянди…” Порозпліталися гірлянди Білих лілій і білих бігоній, – Буйно розвились червоні троянди, Засміявся мак червоний. Вихром півночі війну Піду всесвітом […]...
- МИТЬ (“Пізнавши далечінь, вже не біжу шалено…”) Пізнавши далечінь, вже не біжу шалено, розчахнуто живу між “вчора” і “тепер”, і клопоти мої дрібним-дрібні щоденні: дивитися у глиб […]...