ДВІЧІ ВВІЙТИ У ВОЇНА
спогад сіллю забруднює
свіжий слід у ході ахілесовій
що псує ланцюжок
провідних силуетів
позолотою змія
у горінні світів
варіанти розвою лаштунків
але втрачений час
у зужитому просторі
у подобі невдах
ці каліцтва візків – дощ у спогадах
тобто розміри крил – тектонічні пробоїни обліку –
не залежать від входу у воїна –
гра обабіч життя
в протоколах задовгого сну
проводжаймо ж гостей
пропонуючи з кону
працездатність молочних моторів
в чоловічих серцях
ще між змінами бродів –
цей перехід з ссавця у ссавця
як і вістка від спогаду
в зоні всіх перевтілень
зона пам’яти ввібгана в мозок
як прощальні ходи маяками
якось зближують нас
очевидців пригаслі очиці
з небезпекою вибрати долю
і неписаний розклад
чужих поминальних обідів
у частково узятій у обіг землі
де плануєш стоянку
полеглих за сіль
Related posts:
- “Тільки двічі живемо…” Тільки двічі живемо. Раз – у світі білім-білім. Тож сумуємо і квилим, Як до іншого йдемо. А тоді ще в […]...
- В ОДНУ РІКУ НЕ ЗАЙДЕШ ДВІЧІ В одну ріку не зайдеш двічі – Вже інша хлюпає вода. Буває: враз охопить відчай І довго в вічі загляда. […]...
- ТАЄМНИЦЯ МОЗКУ Кличе хлопець: – Чуєш, татку! – Чого тобі, синку? – Я знайшов у себе в книжці цікаву картинку. На картинці […]...
- “Вийти – ходити. Ввійти – і ходити знов…” Вийти – ходити. Ввійти – і ходити знов. Думати щось або думку гадати – краще. Власне, історія – вмочєння корогов […]...
- ДОРІЯ Будь у серці як відвічний лад невгамованих вітрів, А не земний гість – мерехти оквіття. Кинь мене в тремтливу темінь […]...
- БАС І ПЛАЧ Цей джміль – мужчина з оксамитним басом, А як він плаче, як його береш За голову, щоб випустить тим часом […]...
- РІДНЕ МІСТО О, ночі мої безсонні – Роздвоєння розуму й серця, Я наче в’язень у зоні Між ними правічного герця. Я чую […]...
- ВРАНЦІ Ходи зі мною в соняшні намети; Уже скотилась досвітня зоря В криницю снів, де ніч голубоброва В волосся тиче золоті […]...
- ПАМЯТЬ Люди теряют память, Как зонтики в метро. Что важно вчера – Забыто давно. На карнавале смерти Первая маска – ложь: […]...
- Треба зібрати стільний посуд треба зібрати стільний посуд підлити вазони відписати листа роздати все найдорожче треба бути готовою як увійде мій гість на морському […]...
- “Неначе птах з ключами журавлів…” Неначе птах з ключами журавлів, Нежданий спогад з півночі прилинув, Торкнувсь мені до серця – й на хвилину Зашерхлий біль […]...
- ПІСНЯ СОЛЬВЕЙГИ Кленовим листям вікна вбрала, А хату – чарами пісень, З Сольвейги піснею чекала І ніч і день, і ніч і […]...
- “Махну праворуч…” Махну праворуч – Вилітають гуси. Махну ліворуч – На деревах листя. Я ще раз, ще – І засміялись гуслі Сріберцем […]...
- БАРКАРОЛА Ходи, дівчино! Над ручаєм Шпаркий нас човен жде. Гей, попливем дрімучим гаєм, Води задуманої плаєм Нас хвиля поведе!.. Ходи, дівчино! […]...
- “Упало яблуко в саду…” Упало яблуко в саду, Затрепетала гілка. Отак і я колись впаду Безпомічно і гірко. І коли вістка долетить До батьківської […]...
- “Затінок, сутінок, день золотий…” Затінок, сутінок, день золотий. Плачуть і моляться білі троянди. Може, це я, або хто, або ти ось там сидить у […]...
- “Не ходи, моя квітко, в садочок…” Не ходи, моя квітко, в садочок, Де пахучі троянди цвітуть! Не зривай там весняних квіточок І троянд не пришпилюй на […]...
- “В мені блукають дивні струми…” В мені блукають дивні струми, І вічність блискавкою б’є У серце збуджене моє, І палять мозок болі-думи. Чиї вони і […]...
- ОСЕЛЯ Єдина оселя – засипаний снігом сад. Єдиний спогад – на чорнім снігу білі ворони. Падало листя. Листя падало і згасало, […]...
- РОЗДЕРЛОСЬ НЕБО Роздерлось небо, нагайками Бичують хмари морські хвилі, І води котяться валами, Б’ють в беріг і падуть в безсиллі. І з […]...
- ЧИТАЧУ ЛАСКАВИЙ, ПИЛЬНО ЗВАЖ СІ СПРАВИ Пробач, що просто я взявся писати, Перо в звичайне чорнило вмочати; Якби наваживсь у мозок вмочити, Надлюдські мав би писання […]...
- ЗАВ’ЯЗЬ ВИРОКУ зігріті помилками космосу ще до змагання зі схилів ям прозою смерти тяжіння віск паралелей долання викидів розмиває зустрічі в покладеному […]...
- НОВОРІЧНА ЗАЯЧА ПІСНЯ Хоч раз на рік ми можем не бояться – Діду Морозе, ніс нам холоди! Ти ж, вовче, не взувайсь у […]...
- НОСТАЛЬГІЯ Я спинити біль серця не годен, Коли спогад покличе мене У дитинство моє благородне, Що у снах десь-колись промайне; У […]...
- РУШНИК Було це наче в давнину – Любив я дівчину одну. Стрічали з нею весен цвіт, Весь світ співав біля воріт, […]...
- “Великое бессмертья хочет…” Великое бессмертья хочет, А малое себе не прочит Ни долгой памяти в роду, Ни слав на Божием суду,- Иное вымолит […]...
- “Я вівці чорні й білі розгубив…” Михайлові Дмитріву Михайлові Дмитріву Я вівці чорні й білі розгубив у пізньому тумані. Угорі вони іще озвалися. Побіг – нема. […]...
- МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ – Марієчко, качки у небі!.. Сладо! До ранку й спогад вітром віднесе. Ти знов мені привидишся Елладою, А я собі […]...
- Все в жертву памяти твоей Все в жертву памяти твоей: И голос лиры вдохновенной, И слезы девы воспаленной, И трепет ревности моей, И славы блеск, […]...
- Метелик ночі злетів на вікна метелик ночі злетів на вікна фіолетніє світ травневим бузком одна пелюстка впала на серце при прешій зірниці тону в спогад...
- “Це інший світ… Я з іншого прийшов…” Це інший світ… Я з іншого прийшов, Я ще від тих, кого давно немає, Та тверде місце тут своє знайшов […]...
- ДІВЧИНІ БЕЗ КРАЇНИ Добра сестро птахів, дівчино без спогаду, щоночі дивишся крізь спів чужих каламуть, щоранку дивишся крізь вій золоту погоду, як у […]...
- “Як не крути…” Як не крути, на одне виходить, слід би катюгам давно зазубрить: можна прострелити мозок, що думку народить, думки ж не […]...
- “ЩОДНЯ БАРВИСТІШИМ СТАЄ ОСІННІЙ ЛИСТ…” Щодня барвистішим стає осінній лист. Яка мозаїка порослих лісом схилів! – На них з небес маляр-абстракціоніст Гарячих барв палітру вилляв: […]...
- “Кіт на глині…” Кіт на глині. Очі сині. Жменя кігтів у руці… Золотим мішком – не клином – відлітають горобці. Недалеко. Не останні. […]...
- ЄДИНЕ Єдиний простір, що на все життя, єдиний світ, який ти іменуєш; збігається в єдине почуття любов і зненавидь, що у […]...
- ШВИДКІСТЬ ЗУПИНКИ щоб відстати від швидкості стін вихід – висновку осад без замовлення напад наркозу на замовлений біль – вимивання з дерев […]...
- “Здесь сидел ты, Валет…” Здесь сидел ты, Валет, Тебе счастия нет, Тебе карта всегда не в цвет. Наши общие дни Ты в душе сохрани […]...
- Учитель Памяти Иннокентия Анненского А тот, кого учителем считаю, Как тень прошел и тени не оставил, Весь яд впитал, всю эту […]...
- “Я кину все. Я вірю в кілометри…” Я кину все. Я вірю в кілометри – обвітрені, задихані і злі. Багато їх у матінки Деметри, Котра була богінею […]...